10 вересня Плужненська громада провела в останню путь свого Захисника — 28-річного солдата Ігоря Юрійовича Губалека.
Ігор Губалек народився 1 липня 1998 року. На військову службу його призвали 19 січня 2025-го. Він служив стрільцем-снайпером 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4594.
21 квітня 2025 року Ігор загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Тарасівка Краматорського району Донецької області. Бойова машина М-113, у якій перебував військовослужбовець, підірвалася на ворожій міні.
Та родина ще довго не знала правди. Понад рік Ігор вважався безвісти зниклим. За цей час рідні жили між надією та найстрашнішим очікуванням. І лише тепер вони отримали можливість провести свого Захисника додому.
Кортеж із тілом загиблого воїна пройшов через Плужне та попрямував до М’якоти — села, де на Ігоря чекала мама. Жителі громади зустрічали Захисника живим коридором, із квітами та молитвами.
У місцевому храмі відбулася заупокійна служба. Попрощатися з Ігорем прийшли його рідні та близькі, односельці, представники місцевої влади, духовенство, військовослужбовці та жителі громади.
Останню шану Захиснику віддали зі схиленими головами та молитвою. Під звуки Державного Гімну України та почесні постріли Ігоря Губалека провели в останню путь на рідному кладовищі.
Мамі загиблого воїна від імені держави передали Державний Прапор України — символ держави, яку її син захищав ціною власного життя.
У скорботі залишилися мама та сестра Ігоря.
Він був зовсім молодим — йому назавжди залишилося 28. Але за цей короткий життєвий шлях Ігор зробив те, що сьогодні роблять тисячі українських воїнів, — став на захист своєї країни.
Плужненська громада назавжди збереже пам’ять про свого Захисника, який загинув за Україну, її свободу та незалежність.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Герої не вмирають.
