Публікація створена в межах проєкту «Герої поруч з нами», що реалізується за підтримки фонду Family.UA.
Знову скорботна звістка з фронту… Україна втратила відважного сина, який до останнього подиху стояв на захисті свободи та незалежності своєї держави. У бою з російським агресором загинув житель села Поляна Судилківської громади, солдат Збройних Сил України Віталій Ярославович Каліновський 1990 року народження.
Віталій Каліновський — оператор безпілотних літальних апаратів 6-го екіпажу взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го батальйону територіальної оборони. Вірний Військовій присязі, він мужньо виконував свій обов’язок перед Україною та народом. 7 жовтня 2025 року поблизу одного з населених пунктів Пологівського району Запорізької області Віталій загинув у бою, захищаючи рідну землю. Вдома на нього чекали батьки, син і дочка, сестри і брат…
“Біль, який не передати словами. Відважний, добрий, чуйний, хоробрий… Таких як він — одиниці, але його вже немає поряд з нами….” — згадують про Віталія близькі.
Віталій народився 3 жовтня 1990 року у селі Поляна. Тут минуло його дитинство — тепле, щире, сповнене радості й любові до життя. Він навчався у місцевій школі, вирізнявся доброзичливістю, ввічливістю, відповідальністю. Любив природу, захоплювався технікою, лісом, кіньми, мотоциклами й автівками. З дитинства мріяв працювати руками — створювати, лагодити, вдосконалювати.
Після школи Віталій здобув професію водія в Полонській автошколі. Працював багато й сумлінно: ремонтував вентиляційні системи у Києві, а згодом працював у місті Шепетівка на підприємстві, що виготовляло сільськогосподарське обладнання. Колеги поважали його за добру вдачу, чесність і відповідальність.
Мріяв облаштувати дім, зробити ремонт для батьків, створити затишок у власній родині. Планував залишатися в рідному селі — тому що понад усе любив свою Поляну. Але… війна перекреслила всі мрії.
13 квітня 2024 року Віталія Каліновського призвали до лав Збройних Сил України через Шепетівський ТЦК та СП. Він проходив навчання у військових центрах в Україні та за кордоном, швидко опанував нову військову спеціальність — оператора безпілотних літальних апаратів.
Ставши частиною бойового підрозділу, Віталій неодноразово брав участь у виконанні бойових завдань. У одному з боїв отримав поранення, однак після лікування повернувся на фронт.
Його серце билося в унісон із серцями побратимів — заради спокою рідних, заради майбутнього дітей, заради України.
14 жовтня 2025 року громада проводжала свого Воїна в останню путь. Поляна зустріла Героя живим коридором Шани. Люди схилили голови, на очах — сльози болю й гордості. Священники, побратими, представники місцевої влади, односельці, друзі, учителі, однокласники — усі, хто знав Віталія, прийшли віддати останню шану тому, хто віддав життя за них.
Його поховали на рідній землі, серед тих, кого він любив. Над могилою звучали слова молитви, пісня про Україну, і тиша, в якій кожен чув лише одне — він був справжнім Героєм.
“Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Каліновського Віталія Ярославовича назавжди залишиться в наших серцях”, — Судилківська сільська рада.
Вічна пам’ять і шана Герою України!
