Доходи, видатки на культуру й спорт, дотації, податки та інше: експерти оцінили фінансову спроможність українських громад за 11 показниками.
Результати, у розрізі областей за 9 місцяв цього року, оприлюднили на веб-ресурсі Децентралізація.
Автори дослідження: Яніна Казюк, докторка наук з державного управління, професорка, експертка з публічних фінансів та місцевого самоврядування, Віктор Венцель, доктор наук з державного управління, директор Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації та Ігор Герасимчук, експерт Програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» проаналізували звіти 1 331 ТГ.
За 11 показниками фінспроможності дані розраховували на підставі даних про чисельність населення станом на 01.09.2025 (за даними Державної міграційної служби України з урахуванням чисельності внутрішньо переміщених осіб) та показників виконання бюджету відповідної громади.
До розрахунку не включено 107 територіальних громад тимчасово окупованих територій (які, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», було виключено із загального розрахунку базової та реверсної дотацій).
За результатами оцінювання фінансової спроможності 451 територіальна громада включена до категорії високого рівня, критичний рівень мають 102.
Рівні спроможності ТГ
Загальна кількість ТГ з відповідним рівнем спроможності
% від загальної кількості ТГ
високий
451
33,9%
оптимальний
306
23,0%
задовільний
203
15,3%
низький
269
20,2%
критичний
102
7,7%
Разом
1331
Узагальнена інформація щодо рівня спроможності територіальних громад за підсумками 9 місяців 2025 року
У Хмельницькій області 17 громад мають високий рівень фінансової спроможності, серед них – 4 з Шепетівського району: Нетішинська, Сахновецька, Шепетівська та Полонська ТГ. У трьох громад: Плужненьскої, Михайлюцької та Берездівської – критичний рівень фінансової спроможності.
На даний час значно актуалізувалося питання відсутності чітких критеріїв розмежування повноважень держави та місцевого самоврядування, а також між усіма рівнями публічного врядування, що, у свою чергу, призводить до низької ефективності діяльності в окремих сферах та ситуаціях, коли органи місцевого самоврядування змушені виконувати додаткові завдання за відсутності єдиних підходів до нормативів чи стандартів їх якості, а також без відповідного ресурсного забезпечення. Іншим проблемним питанням у цьому контексті є віднесення подібних повноважень до компетенції різних органів, що спричиняє дублювання та відсутність відповідальності за їх невиконання. На початок реформи відповідно до законодавства 76 повноважень дублювалися, тобто одночасно знаходилися в компетенції органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади. На сьогодні, ця проблема повністю не вирішена.
У контексті розмежування повноважень важливим питанням залишається необхідність чіткого закріплення та забезпечення належними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування для виконання повноважень.
З метою розширення повноважень органів місцевого самоврядування та їх впливу на мобілізацію фінансових ресурсів до бюджетів територіальних громад все більше актуалізується питання щодо посилення ролі органів місцевого самоврядування в процесах адміністрування місцевих податків і зборів.
Потребують перегляду підходи до порядку зарахування податку на доходи фізичних осіб, виходячи з практик країн Європейського Союзу.
Значні диспропорції між місцевими бюджетами, які виникли внаслідок нерівномірного розподілу надходжень до них, актуалізують питання щодо перегляду та підвищення ефективності системи фінансового вирівнювання та вдосконалення механізму розрахунку базової та реверсної дотацій.
