Понад сто кілометрів на протезі, сім днів дороги, літня спека і жодного кроку назад. Саме так завершив свій піший марафон ветеран російсько-української війни Петро Дудник, який 7 липня дістався Хмельницького — кінцевої точки своєї благодійної подорожі. Метою марафону був не особистий рекорд, а збір коштів на антидронові системи «Чуйки» для українських військових.
Свою подорож ветеран розпочав 1 липня у Вінниці. За кілька днів він подолав понад 100 кілометрів, щодня проходячи в середньому від 15 до 17 кілометрів, а в окремі дні — понад 20. Увесь маршрут він долав на протезі, транслюючи подорож у прямому ефірі та спілкуючись із людьми, які підтримували його в соцмережах.
«Події різні були, емоції різні були, але я знав, чого я йду», — говорить ветеран.
У рюкзаку, який став символом цієї дороги, були лише найнеобхідніші речі: український прапор, вода, документи та змінний одяг. Сам рюкзак для Петра має особливе значення — його він отримав після перемоги у всеукраїнських змаганнях із волейболу сидячи, де команда ветеранів виборола перше місце саме у Хмельницькому.
Дорога, що об’єднує людей
Під час марафону Петро неодноразово переконувався, що українці готові допомагати навіть незнайомим людям. Водії зупинялися, пропонували підвезти, приносили воду, цікавилися, чи не потрібна допомога. Та найтепліший спогад пов’язаний із випадковою зустріччю з військовим.
Коли той дізнався, що ветеран не має із собою аптечки, категорично відмовився відпускати його далі без засобів першої допомоги й подарував власну.
Такі моменти, зізнається Петро, ще раз доводять: сила українців — у взаємній підтримці.
Від фронту до благодійного марафону
До повномасштабної війни життя Петра було зовсім іншим. Уже в перші дні російського вторгнення він добровольцем став до лав українського війська. Захищав країну на Херсонському та Донецькому напрямках.
Під час служби отримав позивний «Спринтер». Його історія народилася після операції на нозі, коли, всупереч порадам лікарів, він уже наступного дня підвівся й поспішив у своїх справах. Побратими лише усміхнулися:
«Куди ти побіг, Спринтер?»
У листопаді 2023 року Петро втратив ногу внаслідок бойового поранення. Проте це не стало кінцем активного життя. Він повернувся до спорту, працює в муніципальній варті та продовжує допомагати військовим уже в тилу.
Мета — захистити тих, хто на передовій
Головною метою благодійного марафону було зібрати 128 тисяч гривень на закупівлю антидронових систем «Чуйки», які допомагають українським військовим своєчасно виявляти ворожі безпілотники та рятувати життя.
За словами ветерана, необхідну суму вже вдалося перевищити, однак збір триває, адже потреба у такому обладнанні залишається великою.
Попри спеку, втому та фізичне навантаження, Петро не змінив своїх планів. Навіть рідні просили перенести похід через високі температури, однак він вирішив використати власну відпустку саме для цієї місії.
Зустріч із хмельничанами
У середу, 8 липня, ветеран планує зустрітися з жителями Хмельницького. Зустріч розпочнеться о 10:00 біля Алеї Героїв на вулиці Проскурівській.
Історія Петра Дудника — це не лише про подолані кілометри. Вона про силу духу, яка не вимірюється відстанню, про незламність після важкого поранення та про бажання навіть після фронту залишатися корисним своїй країні. Кожен його крок став нагадуванням, що підтримка українського війська — це спільна справа, а справжня перемога починається з небайдужості.
