У Хмельницькому не вщухає голос тих, хто чекає. Щоп’ятниці рідні військовополонених і безвісти зниклих захисників виходять на центральні вулиці міста, щоб нагадати: за кожним ім’ям у списках — людське життя, родина і надія на повернення.
10 липня у місті відбулася вже 206-та акція «Поверніть героїв з полону. Знайдіть безвісти зниклих», яка зібрала понад сотню учасників. Родичі військових, друзі, волонтери та небайдужі містяни вкотре закликали суспільство не забувати про тих, хто досі перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти.
За словами координаторки акції Наталії Кошай, такі зустрічі — це не лише спосіб привернути увагу громадськості, а й підтримка для родин, які щодня живуть у невідомості.
«Підтримка дуже важлива. Особливо тоді, коли на акції приходять не лише ті, хто чекає, а й ті, хто вже дочекався своїх рідних. Це дає кожній сім’ї віру, що і їхній захисник чи захисниця повернуться додому», — зазначила вона.
«Де він — ми не знаємо…»
Для багатьох учасників ці акції давно стали частиною життя.
Пані Тамара вже два роки шукає свого похресника, який зник безвісти під Торецьком.
Жінка розповідає, що родина використала всі можливі шляхи пошуку — зверталася до державних органів, міжнародних організацій, надсилала численні запити, однак відповіді досі немає.
«Де ми не шукали, що ми не писали — немає інформації. Ні в полоні, ні серед поранених. Ні на землі, ні на небі нема. Де він — не знаємо», — говорить жінка.
Саме ці слова стали одним із найболючіших символів акції.
Надія живе навіть після довгих місяців очікування
Серед учасників була й пані Любов, яка чекає звістки про свого безвісти зниклого сина.
Вона розповідає, що не лише щотижня виходить на мирні акції, а й їздить на обміни полоненими. Каже, саме там нерідко з’являється шанс отримати бодай якусь інформацію.
За словами жінки, вона особисто була свідком того, як одна із родин під час обміну дізналася від звільненого військового, що їхній чоловік живий і перебуває в російському полоні, хоча до того часу офіційної інформації про це не було.
Саме такі історії допомагають не втрачати віру.
Щоб їх почула вся країна
Після зібрання на майдані учасники акції вирушили до вулиці Кам’янецької — однієї з найжвавіших транспортних артерій Хмельницького.
Вони стали вздовж дороги з українськими прапорами, фотографіями своїх рідних та плакатами із закликами повернути військовополонених і знайти зниклих безвісти.
Водії, які проїжджали повз, сигналили на знак підтримки. Для родин захисників такі прості жести означають значно більше, ніж здається на перший погляд. Це нагадування, що їхній біль бачать, а боротьба за повернення близьких не залишається непоміченою.
Кожна акція — це нагадування про тих, хто ще не вдома
Акція «Поверніть героїв з полону. Знайдіть безвісти зниклих» у Хмельницькому триває вже четвертий рік і стала однією з наймасштабніших громадських ініціатив на підтримку військовополонених та їхніх родин.
Щотижня її учасники нагадують суспільству й міжнародній спільноті, що сотні українських військових досі залишаються в російському полоні, а тисячі родин живуть у болісній невідомості, чекаючи бодай найменшої звістки.
Для них кожна п’ятниця — це не просто акція. Це ще одна можливість сказати: ми пам’ятаємо, ми чекаємо і не припинимо боротися, доки всі українські захисники не повернуться додому.
