Ця публікація — із циклу «Ветерани Хмельниччини. Повернення до мирного життя», який «Хмельниччина Північ» реалізовує спільно з Ветеранським простором «Hub for you». У цих матеріалах ми знайомимо читачів із ветеранами, які після військової служби повертаються до мирного життя, знаходять своє місце у нових професіях, відкривають власну справу, працюють заради розвитку громад та будують майбутнє своїх родин. Це історії про нескореність, відповідальність і силу людей, які продовжують служити Україні своєю працею.
Сьогодні розповідаємо історію Вадима Сергійовича Якобчука — ветерана російсько-української війни, який нині працює охоронником на ТОВ «Старокостянтинівцукор».
Народився і виріс Вадим Сергійович на Старокостянтинівщині. Після закінчення професійно-технічного училища, де здобув фах електрозварювальника, у 18 років обрав військову службу. З 2013 року його життя було нерозривно пов’язане із захистом України, відповідальністю та вірністю військовій присязі.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим Сергійович без вагань продовжив виконувати свій військовий обов’язок, ставши на захист рідної землі.
Роки служби загартували його характер, навчили цінувати побратимство, взаємну підтримку та силу єдності. Саме ці цінності ветеран проніс через усі випробування війни й зберіг після повернення до мирного життя.
Сьогодні Вадим Сергійович уже близько п’яти місяців працює охоронником на ТОВ «Старокостянтинівцукор». Він зізнається, що адаптуватися до нового етапу життя допомогли люди, які працюють поруч.
— Тут дуже хороші люди. Відчуваю повагу, підтримку та доброзичливе ставлення. Працювати в такому колективі приємно, тому мені тут усе подобається, — ділиться ветеран.
У ТОВ «Старокостянтинівцукор» переконані: підтримка ветеранів — це прояв поваги й вдячності тим, хто захищав нашу державу.
Історія Вадима Якобчука — це історія людини, яка значну частину свого життя присвятила служінню Україні. Історія ветерана, який із честю виконував свій обов’язок, а сьогодні продовжує працювати, бути надійною опорою для колективу та власним прикладом доводить, що любов до Батьківщини проявляється не лише на полі бою, а й у щоденній праці.
Саме такі люди є найбільшою цінністю нашої країни. І для нас велика честь розповідати їхні історії.
