Саме на території сучасної Хмельниччини у 1556 році розпочалася історія створення однієї з найцінніших духовних пам’яток України — Пересопницького Євангелія. Де саме розташовувався монастир, у якому почали роботу над книгою, досі залишається предметом наукових дискусій.
470 років тому, у 1556 році, на Ізяславщині розпочали писати Пересопницьке Євангеліє — рукописну книгу, яка сьогодні вважається однією з головних духовних святинь України. Саме на ній під час інавгурації присягають новообрані президенти України.
Про історію створення книги та можливе місце розташування монастиря, де почалася робота над нею, розповіли Суспільному настоятель Двірецького храму Микола Назарчук та завідувач Ізяславського історико-краєзнавчого музею Віктор Кучерук.
Де почали писати Євангеліє?
У самому Пересопницькому Євангелії зазначено, що його написання розпочалося у Свято-Троїцькому монастирі на Ізяславській землі.
Настоятель Двірецького храму Микола Назарчук показав можливе місце розташування давнього монастиря. За його словами, на користь цієї версії можуть свідчити особливості місцевості — старі дерева, плодові насадження та інші ознаки давнього поселення.
Водночас остаточно встановити місце розташування монастиря дослідникам поки не вдалося. Існує кілька версій.
Одну з них пов’язують із селом Двірець. Інша передбачає, що монастир розташовувався безпосередньо в Ізяславі — у князівській резиденції Заславських.
Завідувач Ізяславського історико-краєзнавчого музею Віктор Кучерук пояснює, що саме формулювання у тексті Євангелія породило різні трактування. Згадка про «дворець» могла стосуватися як конкретного населеного пункту, так і князівської резиденції.
За однією з версій, Свято-Троїцький монастир міг бути розташований на території нинішнього Бернардинського монастиря в Ізяславі.
Чверть книги написали на Хмельниччині
Попри дискусії щодо точного місця розташування монастиря, один факт залишається незаперечним: частина Пересопницького Євангелія була написана саме на Ізяславщині.
За словами Віктора Кучерука, на території сучасної Хмельницької області створили приблизно чверть усієї книги.
Тут написали «Науку читання» — своєрідну інструкцію щодо використання Євангелія протягом календарного року, а також перше Євангеліє від Матвія. Окремі дослідники вважають, що на Ізяславщині могли бути написані й кілька аркушів другого Євангелія.
Таким чином, сучасна Хмельниччина має безпосередній стосунок до створення пам’ятки, яка понад чотири століття потому стала одним із найвідоміших символів української державності.
Книга, на створення якої пішли сотні овець
Створення такої книги у XVI столітті було надзвичайно складним і дорогим процесом.
За словами музейника, для виготовлення самих аркушів Пересопницького Євангелія використали шкіру майже 300 овець.
Однак пергамент був лише частиною витрат. Книгу оздоблювали складними мініатюрами, а окремі сторінки покривали сусальним золотом, після чого виконували кольоровий розпис.
Окрім матеріалів та художнього оформлення, потрібно було забезпечити проживання і харчування майстрів та оплату їхньої роботи. Тож створення рукопису навіть за мірками того часу було надзвичайно дорогим проєктом.
Головною фундаторкою та меценаткою створення книги була княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська.
Пам’ятка, яка стала символом державності
Пересопницьке Євангеліє має не лише величезне духовне та культурне значення. Сьогодні воно є одним із символів української державності.
Саме на Пересопницькому Євангелії під час складення присяги народові присягають новообрані президенти України.
Водночас історія створення книги нагадує, що культурна спадщина України формувалася не в одному конкретному місці. Її сторінки писалися на землях, які сьогодні є частиною різних регіонів нашої держави.
І серед них — Хмельниччина, де 470 років тому розпочалася робота над книгою, яка через століття стала однією з найвідоміших духовних святинь України.
Дискусія щодо точного місця розташування Свято-Троїцького монастиря триває, однак беззаперечним залишається інше: Ізяславщина має особливе місце в історії Пересопницького Євангелія та української культурної спадщини.
