В Ізяславі час можна не лише побачити на годиннику, а й почути. Щодня над містом лунають дзвони Костелу Святого Йосипа — їх чують у різних мікрорайонах, а місцеві жителі давно звикли звіряти за ними час.
Костел Святого Йосипа та монастир лазаристів — пам’ятка архітектури національного значення, яка перебуває під охороною держави. Нині храм діє, а його дзвони стали своєрідною частиною щоденного життя Ізяслава.
«Люди не блудять»
Місцевий житель Микола Станкевич розповідає, що з дитинства живе в Ізяславі, а останні 10 років щодня чує дзвони костелу.
— Цей дзвін святий. Він показує людям час і люди не блудять. Я знаю точно, що він стукне в той час, як не може бути.
За словами чоловіка, для багатьох містян цей звук давно став звичним орієнтиром протягом дня.
І хоча дзвони здаються цілком традиційними, насправді їхнє звучання забезпечує сучасна електронна система.
Дзвони працюють автоматично
Настоятель Костелу Святого Йосипа Сергій Лапшін пояснює: звук відтворюється через чотири потужні колонки, встановлені біля храму.
Система працює автоматично — не потрібно щоразу вмикати її вручну. Комп’ютер враховує літній та зимовий періоди й сам подає сигнал у визначений час.
— Ми не мусимо бути біля цього комп’ютера, щоб вмикати щось, тому що він сам обраховує. Виставляються періоди — зимовий, літній, години і воно просто дзвонить. Люди звикають. Були навіть випадки, коли мені говорили, що я запізнився, бо не чув дзвонів.
За потреби настоятель може самостійно змінювати періодичність звучання та обирати мелодію.
На початку повномасштабної війни дзвони подавали сигнал тривоги
Потужність системи дозволяє почути дзвони далеко за межами центральної частини міста. На початку повномасштабного вторгнення їх навіть використовували для сповіщення людей про повітряну тривогу.
Сергій Лапшін пригадує, що на максимальній гучності звук можна було почути навіть за межами Ізяслава.
— Якщо вмикати на повну потужність, я навіть пробував вмикати трошки більше, то я чув в Радошівці, чув їх далі. Я спеціально від’їжджав машиною. Зараз на цій потужності, яка є, то на Старому місті, на Лабазах дзвони чути.
Нині гучності достатньо, щоб звук розповсюджувався на різні мікрорайони Ізяслава.
Тричі на день — не лише дзвін, а й мелодія
Окрім сигналів, які допомагають орієнтуватися в часі, тричі на день над містом звучить окрема мелодія.
Опівдні — о 12:00 — це година Благовіщення. О 15:00 звучить мелодія, пов’язана з Божим Милосердям. А ввечері сигнал нагадує про завершення дня.
Настоятель пояснює, що ці моменти мають не лише релігійне значення, а й покликані спонукати людей хоча б на мить зупинитися серед щоденних справ.
— 12 — це година Благовіщення, втілення Божого слова. О 3 годині — година Божого Милосердя, якого, і наша держава потребує. І ввечері, коли люди вже знають, що прийшов час, коли можна Богові подякувати і лягати відпочивати.
Костел, якому майже 280 років
Історія самого храму сягає XVIII століття. За словами історика Віктора Кучерука, костел почали будувати у 1747 році за ініціативи князів Сангушків.
— Автором проєкту костелу був придворний архітектор князів Сангушків — італієць Паоло Антоніо Фонтана. Фактично цей костел — це був останній його проєкт.
Сам історик також користується дзвонами як орієнтиром у повсякденному житті. Щоправда, помітив одну особливість — вони трохи поспішають.
— Якщо ти десь запізнюєшся, значить в тебе є ще одна хвилина в запасі. І фактично дзвони, скажімо так, підганяють, щоб ти не запізнився.
«Треба зупинитися»
Для настоятеля дзвін — це не лише спосіб повідомити про час. Він має нагадувати людям про необхідність хоча б ненадовго відкласти щоденні справи та звернути увагу на те, що відбувається навколо.
Сергій Лапшін каже, що нерідко бачить, як перехожі, почувши дзвони, на мить зупиняються.
— Дзвін має спонукати людину до якогось направлення серця, до того, щоб людина задумалась. Тому що ми сьогодні багато біжимо за всіма речами. А забуваємо про те, що треба зупинитися.
Так сучасна електронна система стала частиною історичного храму, а звичайний звук дзвонів — частиною щоденного ритму Ізяслава. Для когось це просто сигнал точного часу, для когось — звичний звук рідного міста, а для когось — нагадування на мить зупинитися.
