23 травня, у День Героїв, Судилківська територіальна громада вкотре пережила один із найболючіших і водночас найважливіших моментів своєї новітньої історії. У центрі Судилкова відбулася церемонія відкриття та освячення нових портретів полеглих Воїнів на Алеї Слави «Наші Герої».
Цьогоріч День Героїв в Україні має особливе звучання — минає 85 років від часу започаткування цього дня, присвяченого борцям за свободу та незалежність України. Від козаків і січових стрільців до Воїнів УПА та сучасних Захисників — усіх, хто у різні часи ставав щитом для своєї держави.
Та для Судилківської громади ця дата сьогодні — не лише історична пам’ять, а й глибокий особистий біль. Алея Слави поповнилася новими іменами земляків, які віддали життя у боротьбі за Україну.
Участь у заході взяли сільський голова Тетяна Котик, родини полеглих Воїнів, представники духовенства, мешканці громади та всі, хто прийшов віддати шану своїм Героям.
Під звуки Державного Гімну України люди схиляли голови у мовчанні. Хвилина тиші, квіти біля портретів, стримані сльози рідних — усе це стало ще одним нагадуванням про страшну ціну, яку платить Україна за свою свободу.
Найбільш щемливим моментом церемонії стало відкриття банерів із портретами Захисників. Матері, батьки, дружини та діти власноруч знімали синьо-жовті полотнища, за якими — обличчя найдорожчих людей, життя яких обірвала війна.
Цього дня Алея Слави «Наші Герої» поповнилася іменами:
— Віталія Пшевлоцького
— Сергія Шевчука
— Олександра Беча
— Юрія Мугиля
— Романа Окорського
— Віталія Каліновського
— Миколи Герасимова
— Сергія Гладкого
— Валерія Нечипорука
— Олександра Товстуна
— Максима Остапчука
— Миколи Кузьомка
— Сергія Кузьомка
— Ростислава Сенгеєва
— Павла Павлюка
Поминальну панахиду та освячення банерів провели священнослужителі Православної церкви України. Над громадою лунала молитва — тиха, щира, сповнена болю та вдячності.
Сьогодні на Алеї Слави у Судилкові — вже 82 портрети Героїв-земляків. Наймолодшому з них було лише 23 роки, найстаршому — 54. За кожним фото — ціле життя: дитинство, родина, мрії, плани, незавершені справи та любов до рідної землі, заради якої вони стали до зброї.
У громаді наголошують: ці люди назавжди залишаться не лише у списках полеглих, а й у пам’яті своїх сіл, своїх родин, своєї країни. Їхній подвиг уже вписаний в історію України — історію мужності, самопожертви та незламності.
Сьогодні імена загиблих Захисників звучать у кожному населеному пункті Судилківської громади. Судилків, Городище, Пашуки, Білокриниччя, Лозичне, Велика Медведівка, Траулин, Поляна, Новичі, Вовківці, Березне, Серединці, Красносілка, Купине, Рудня-Новенька — кожне із цих сіл має своїх Героїв, які вже не повернуться додому.
Та попри невимовний біль втрати, громада продовжує берегти пам’ять про кожного. Бо пам’ять — це відповідальність перед тими, хто віддав за Україну найцінніше — власне життя.
«Не серед нас… Та вічно з нами… У пам’яті, у думках, у серцях…» — ці слова сьогодні особливо гостро відлунювали біля Алеї Слави.
У Судилківській громаді вкотре наголосили: бути гідними подвигу полеглих Воїнів — означає пам’ятати, підтримувати одне одного, берегти Україну та не дозволити забуттю стерти імена тих, хто став її незламним щитом.
