Даний матеріал підготовано в межах проєкту «Герої поряд з нами» за підтримки благодійного фонду «Family-UA». Ми пишемо про Воїнів Хмельниччини – Захисників та Захисниць, що виборюють незалежність України. Одним із них став Воїн ЗСУ Олександр Тихонець.
На передовій в боротьбі з російськими загарбниками Славутчина та вся Україна втратила свого Захисника – Тихонця Олександра Олександровича. З перших днів війни він пішов добровольцем, аби разом з друзями захистити рідну землю від російських загарбників.
Народився Тихонець Олександр 10 квітня 2002 року в місті Славута. Навчався в НВК «СЗОШ І-ІІІ ст., ліцей «Успіх». У 2019 році закінчив Мукачевський ліцей №1, де отримав атестат про середню освіту.
– Пізніше вступив до Київського національного університету фізичного виховання та спорту України на факультет «Тренерська діяльність в обраному виді спорту». Професійно займався футболом. Успішно виступав за футзальні команди «Сокіл-2» та ФК «Славута». Грав в футбольних клубах «Мункач» м. Мукачево та «Любомир» м. Київ. Окрім футболу, займався боксом в клубі БК «Патріот» та відвідував секцію боротьби самбо, – розповідають рідні Захисника.
Згодом, відклавши кар’єру футболіста до мирних часів, добровольцем пішов захищати Україну, доєднавшись до підрозділу, у якому служили його друзі.
– У березні 2022 року Олександр потрапив у підрозділ Територіальної оборони «Азов», який згодом перетворився у Полк «Сил Спеціальних Операцій Азов», а в подальшому переріс у 3-тю окрему штурмову бригаду Збройних Сил України, – зазначають у Славутській міській раді.
Під час служби неодноразово заохочувався командуванням та був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
– Олександр був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів, молодшим сержантом. Загинув 19 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на півдні населеного пункту Бахмут Донецької області, в результаті ворожого обстрілу, – додали у міськраді.
Як розповідають односельці, Олександр завжди більше переймався проблемами оточуючих, ніж своїми, хвилювався за батьків та брата. Він був гордістю та надією батьків, прикладом для підростаючого покоління. Саме таким згадують Героя його рідні, друзі, побратими.
– Бійці полку “Азов”, проводжаючи свого побратима в останню земну дорогу, вшанували пам’ять Олександра Молитвою українського націоналіста та 21-м (по кількості повних років життя молодого Воїна) віджиманням від землі. А друзі по спорту запалили на його честь патріотичні вболівальницькі димові шашки, – додають побратими.
Світлий спомин про мужнього Воїна, вдячність за його подвиг назавжди житимуть в наших серцях. Слава Україні! Героям слава!
