Даний матеріал підготовано в межах проєкту «Герої поряд з нами» за підтримки благодійного фонду «Family-UA». Сьогодні ми розповідаємо про Вадима Сабінського зі Славути, який став на захист Батьківщини і до останнього подиху боронив її.
– Мужній Воїн, який до останнього подиху вірив у Перемогу, поліг за свою державу та наш спокій. Війна забрала у матері — сина, у дружини – чоловіка, у дочки – батька, у брата — рідну людину та друга, у військовослужбовців – надійного побратима, у громади та держави – Захисника, – розповідають про Вадима у Славутській громаді.
В останній шлях провели загиблого на війні Воїна Сабінського Вадима Едуардовича 18 листопада 2023 року. Йому назавжди залишиться 40 років.
Вадим народився 25 вересня 1983 року у Славуті. Навчався у загальноосвітній школі № 1, потім – у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї (закінчив у 2001 році). Далі вступив до Хмельницького інституту управління і права.
- У 2005 році закінчив військову кафедру при Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
- У 2006 році завершив навчання у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство».
- У 2011 році отримав статус адвоката. З 2016 по 2021 рік працював юрисконсультом у ТОВ «УКРАГРОРОЗВИТОК».
- З 2021 року працював у ТОВ «АППЕЛЬ».
- З 1 березня по 5 червня 2022 року перебував у розпорядженні командира однієї з військових частин.
- З 6 по 18 червня 2022 року проходив службу на посаді офіцера резерву офіцерського складу однієї з військових частин.
- З 19 червня 2022 року – офіцер відділу комплектування офіцерським складом.
14 серпня 2023 року Воїна було нагороджено медаллю «Захиснику України» Міністерства оборони України.
Майор Сабінський Вадим Едуардович, вірний військовій присязі, загинув 16 листопада 2023 року у н. п. Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області. У Воїна залишилися мама, дружина, дочка та брат.
“Рідні Вадима згадують про нього тільки найкраще – він був людяним, скромним, доброзичливим. Це життєрадісна та сонячна людина. Надзвичайно цінував свою сім’ю, був люблячим та ідеальним сином, чоловіком, батьком… Був гідним та відповідальним побратимом, надійним другом, якого поважали та цінували.”
Громадське прощання із Захисником України відбулося у Палаці культури.
Звернулася до присутніх дружина Героя Катерина Сабінська:
“У мене втрачений сенс життя. У мене немає опори, підтримки, немає людини, яка вірила у мене більше, ніж я сама в себе, у мене немає людини, яка знала і розуміла мене краще, ніж я сама й у мене немає людини, з якою я можу бути повністю відкритою у всьому та вразливою. Цим всім для мене був Вадим і він буде надалі. За понад півтора року я втомилась бути сильною, але мене тримала віра у наше майбутнє, а зараз мені немає в що вірити. Мені залишається лише бути для доньки Віолети за нього і за мене. І насправді я ще не до кінця усвідомлюю це і мені страшно, коли буде приходити це усвідомлення далі. Ми маємо зберегти все світле і добре про Вадима, все, що пов’язано з ним. Я впевнена, всі, хто знали його, вони знали його в кращому його прояві, бо він по-іншому не міг. Він був найкращим і він нам з донькою – Герой”.
У церкві Покрови Пресвятої Богородиці провели заупокійну панахиду. Поховали Воїна на «Новому кладовищі» з усіма військовими почестями. На його честь небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют.