Стаття написана в межах проєкту «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA.
У цьому матеріалі ми вшановуємо пам’ять нашого земляка — Івана Миколайовича Столярчука, життя якого стало прикладом працьовитості, любові до родини та безмежної відданості Україні.
Столярчук Іван Миколайович народився 20 грудня 1985 року в селі Ганнопіль. Тут пройшло його дитинство, тут він робив перші кроки та формувався як особистість. В рідному селі здобував освіту. З 1992 по 2003 роки навчався у Ганнопільській середній школі. Після закінчення школи з 2004 по 2006 роки навчався у Харківському індустріально-педагогічному технікумі.
Працював за фахом сантехніка, де проявив себе як сумлінний, надійний і відповідальний майстер своєї справи. Згодом створив сім’ю та оселився у місті Токмак Пологівського району Запорізької області. Там його знали й цінували як працьовиту людину з золотими руками, яка завжди готова прийти на допомогу. Разом із дружиною Альоною виховував доньок Діану та Ангеліну, дбаючи про родину й майбутнє своїх дітей.
Коли настала війна, Іван з дружиною Альона та доньками Діаною та Ангеліною переїхали до міста Славута, де довелося починати все з початку, але він не падав духом, працював, будував плани.
17 червня 2024 року Іван був призваний на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, де з відвагою та честю захищав свободу та незалежність нашої держави. Його було мобілізовано до лав Збройних Сил України 17 червня 2024 року. Службу він проходив у складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, виконуючи свій військовий обов’язок із відвагою та самовідданістю. Він був стрільцем — номером обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
З 20 вересня 2024 року вважався зниклим безвісти. Восени 2024 року зв’язок із Захисником обірвався. Для рідних це був час болісного очікування, надії й молитви. Рік його родина чекала на повернення, рік жила в надії, що він вийде на зв’язок, що знову обійме маму, дружину, донечок й близьких, що повернеться до мирного життя, але все сталося по-іншому.
Майже рік Герой вважався зниклим безвісти, і лише згодом правда стала відома: життя Воїна обірвалося на полі бою.
20 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Медвежжя Глушковського району Курської області (рф) він загинув під час виконання бойового завдання. Столярчук Іван Миколайович стрілець -номер обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно штурмового батальйону військової частини А0281 загинув 20 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Медвежжя Глушковського району Курської області (рф), захищаючи Україну. Вірний військовій присязі, Іван Миколайович до останнього залишався на позиціях, обороняючи Україну.
Його сила духу, сміливість і відданість Україні стали прикладом для кожного з нас.
Жодні слова не здатні втамувати біль матері Марії Іванівни, дружини Альони Сергіївни, доньок Діани та Ангеліни, усіх рідних і близьких, які втратили найдорожчу людину. Та поруч із цим болем — наша спільна вдячність і глибока повага. Пам’ять про Івана житиме вічно: у літописі України, у вдячних серцях земляків і в наших молитвах.
19 лютого 2026 року у місті Славута відбулося урочисте вручення державних нагород родинам загиблих Захисників України. Церемонія проходила у залі міської ради у тиші, сповненій глибокої поваги, вдячності та світлої пам’яті про полеглих Героїв. Посмертні нагороди рідним полеглих вручав начальник Шепетівської районної військової адміністрації Олексій Глушаков.
Серед тих, хто своєю звитягою навіки вписав ім’я в історію України та пам’ять її народу, — і наш земляк Іван Миколайович Столярчук. Він пожертвував найціннішим — власним життям — заради свободи й незалежності рідної держави.
Згідно з Указом Президента України від 04 грудня 2025 року № 881/2025 його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Від імені всієї громади Хмельниччини висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Івана Миколайовича Столярчука. Разом із вами схиляємо голови в глибокій скорботі та поділяємо невимовний біль втрати.
Іван Миколайович віддав своє життя за Україну, проявивши справжню мужність, відданість і силу духу. Його сміливість і щира любов до Батьківщини назавжди залишаться взірцем для сучасників і наступних поколінь. Пам’ять про нього житиме в серцях земляків як про людину честі, гідності та незламної віри в Україну.
Світла пам’ять Захиснику. Вічна слава і вдячність Герою.
