Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Герої поруч з нами», який реалізовується за підтримки фонду Family.UA. Це розповідь про нашого земляка, офіцера, Захисника України, який віддав життя за свободу та майбутнє рідної держави.
3 вересня 2025 року перестало битися серце капітана Юрія Миколайовича Спірідонова.
Площа імені Тараса Шевченка у Шепетівці стала місцем скорботного прощання з мужнім Захисником, котрий до останнього залишався вірним присязі та Україні.
Юрій Миколайович народився 18 вересня 1960 року в Шепетівці у сім’ї військовослужбовця. Його батько, Микола, служив Батьківщині, а мама, Ганна, оберігала домашній затишок. Разом із ними зростала молодша сестра Світлана. Дитинство Юрія минало у постійних переїздах через військову службу батька. Та найтепліші спогади залишилися від літ, проведених у селі Вишневому в бабусі й дідуся.
Закінчивши школу, він вступив до Хмельницького вищого артилерійського училища, яке закінчив у 1981 році. Молодий офіцер проходив службу у Німецькій Демократичній Республіці. Передчасна смерть батька стала важким випробуванням, але саме тоді Юрій узяв на себе турботу про матір і сестру.
Офіцерська доля повела його крізь афганське пекло: з 1984 по 1986 рік він служив у провінції Кундуз. Випробування війною загартувало його характер і зробило ще сильнішим.
У 1990-х роках Юрій залишив армію, але не перестав шукати своє місце у житті. Працював, займався підприємництвом, проживав у Хмельницькому, а згодом у Києві.
2002 рік став для нього особливим – він зустрів свою майбутню дружину Олену, з якою одружився вже наступного року. У 2003 році народилася донька Богдана, яка стала найбільшою гордістю та натхненням батька.
У 2015 році родина повернулася до Шепетівки, і Юрій знову став на захист держави. Він брав участь в обороні Горлівки у 2017–2018 роках, а з 2019 року служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Попри проблеми зі здоров’ям, він завжди залишався серцем поруч із побратимами.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Юрій Миколайович без вагань вступив до лав 88-го батальйону територіальної оборони Шепетівки. Очолював мінометну батарею, ділив із бійцями всі труднощі фронтових буднів. Побратими згадують його як вимогливого, мудрого й водночас справедливого командира, який завжди стояв на захисті своїх людей. Саме завдяки його офіцерському досвіду та наполегливості було врятовано багато життів.
За сумлінну службу у грудні 2022 року Юрій Спірідонов був нагороджений медаллю.
Попри військову суворість, у житті він залишався доброзичливим і щирим. Любив природу, цінував традиції, дорожив дружбою. Для доньки він був не лише татом, а й наставником, прикладом мужності та любові.
Життєвий шлях капітана Юрія Спірідонова — це приклад безмежної відданості Україні, любові до родини та честі військового. Його пам’ять назавжди житиме у серцях рідних, побратимів та всієї громади.
Вічна пам’ять та слава Герою! Слава Україні!
