Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Герої поруч з нами», який реалізується за підтримки фонду Family.UA.
18 жовтня 2023 року Шепетівська громада у глибокій скорботі схилила голови, проводжаючи в останню путь свого Захисника — Віталія Валерійовича Каплана.
Віталій народився 20 серпня 1988 року у Шепетівці. З дитинства він був життєрадісним, веселим хлопчиком, який умів дружити й підтримувати інших.
Старша сестра згадує: «Він дуже гарно співав, ми любили разом виконувати пісні, особливо “Червону руту”. І хоча він був молодшим, я завжди відчувала від нього захист і турботу».
Навчався у Шепетівському НВК №3, а згодом у Плужненському професійному аграрному ліцеї, де здобув спеціальність «кухар, офіціант, бармен». Працював у рідному місті барменом, пізніше — у столиці, де зумів опанувати нову справу й стати хорошим спеціалістом. У Києві зустрів свою кохану Яну, з якою створив родину. Подружжя народило сина Дмитра, котрий став найбільшою гордістю й радістю батька. Усі вільні хвилини Віталій присвячував синові.
З початком повномасштабного вторгнення він прийняв рішення, яке може ухвалити лише справжній чоловік. Відправивши сім’ю у безпечніше місце, сам повернувся до рідного міста. Попри те, що не проходив строкової служби через стан здоров’я, Віталій твердо вирішив стати на захист України. 1 березня 2022 року він добровільно прийшов до військкомату й уже наступного дня був мобілізований.
Служив у легендарній 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» під позивним «Капрал». Неодноразово проходив навчання, побував у найгарячіших точках фронту, завжди залишався відповідальним і мужнім воїном.
Його побратими згадують: «Свою справу робив до кінця, загинув, як герой…»
12 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання, Віталій Каплан загинув від ворожої міни. Йому було лише 35 років. Без чоловіка й батька залишилася дружина та маленький син Дмитро, без сина — мати, без брата — сестра. Для них і для всієї громади це — невимовний біль, який неможливо заглушити.
Сестра Героя з гірким болем утрати пише: “Душа моя, серця мого стукіт, моя надія і опора, мій єдиний у світі Захисник. Ти моє світло і мій затишок. Ти частина мене. Без тебе я осиротіла..”
Віталій мріяв, будував плани, прагнув ростити сина і бути поруч із рідними. Та війна обірвала ці мрії. Він пішов у вічність молодим, але залишився у пам’яті громади та всієї країни як справжній Захисник, який до останнього подиху боровся за свободу.
Посмертно Віталій Валерійович Каплан нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його подвиг назавжди залишиться прикладом відданості та любові до України.
Вічна слава і пам’ять Герою! Герої не вмирають!
