Сержант Володомир Миколайович Чепелюк з Плужненщини загинув у липні 2014 року. З перших днів антитерористичної операції він був на предовій. На момент загибелі військовому було 22 роки, він рухався на БТР, унаслідок вибуху протитанкової гранати, випущеної з ручного протитанкового гранатомета проросійським терористом, який знаходився на даху будинку, поблизу міста Слов‘янськ Донецької області наш земляк отримав смертельне поранення.
Цей матеріал із циклу “Герої поруч з нами”, котрий редакція “Хмельниччина Північ” реалізує за підтримки фонду Family.UA, ми присвячуємо пам’яті нашого Захисника Володимира Чепелюка із села М’якоти, що на Плужненщині.
Володимр Чепелюк народився 14 травня 1992 року. Після закінчення 9-го класу школи у рідному селі юнак вступає до Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Костянтина Івановича Острозького (Ріненська область). Цей навчальний заклад він завершує у 2009 році, а в 2011 розпочинає строкову службу у 80-й окремій високо мобільній десантній бригаді Збройних сил України. Там же продовжує військову службу за контрактом.
«Володимир був зразковим бійцем. Бездоганно, на рівні офіцера, володів військовою справою, користувався авторитетом серед колег та мав твердий характер, притаманний справжньому чоловікові», – йдеться на меморіальній сторінці військового на порталі “Є”.
З початком АТО Володимир став на захист країни, військовий загинув 3 липня 2014 року. Рідна громада провела у засвіти Воїна 6 липня.
Пам’ять Володимира вшанувала громада Слов’янська – там у жовтні 2017 року відкрили меморіали українським Захисникам, серед них – ім’я Володимира Чепелюка.
8 серпня 2014 року — за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Указом Президента України № 640/2014 Чепелюк Володимир Миколайович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У 2016 році Володимир нагороджений відзнакою «Командира 80 ОДШБр», її передали батькам – Людмилі та Миколі Чепелюкам.
На роковини загибелі сина його мама Людмила Чепелюк присвятила Володимирові вірш:
Рідненький мій сину веселим рухливим сміливим хлопчиною швидко зростав. Закінчив навчання й за покликом серця сміливим солдатом – десантником став. Та доля нелегка для тебе дісталась – війна в Україну безглузда прийшла. Хай проклятий буде, хто всім цим керує, бо смерть невблаганна тебе там знайшла. Таким молоденьким ти ліг в домовину, додому маленька бумажка прийшла, А там написали, що син наш рідненький сміливо загинув в страшному бою. Сміливим солдатом, безсмертним героєм, бо він захищав там Вітчизну свою. Заплакали очі, закричало серце, заплакали квіти, що квітли в саду. Тебе, мій рідненький, ми вже не зустрінем, не прийдеш ніколи в домівку свою… Шість років минуло як ти у могилі, як сонце для тебе не світить уже, натомість зростає нове покоління, і смерть твоя, рідний, їх всіх береже. Дівчата приходять і квіти приносять, кладуть на могилу і мовчки стоять. Не будеш ти, сину, дружити вже з ними. Натомість для тебе лиш свічки горять. Пробач, мій рідненький, що ти з нами не разом, що ніколи ми більше не стрінем тебе. Спочивай, дорогенький, хай Ангел Господній крилом своїм дужим тебе обійме…
