Стаття створена в рамках проєкту “Герої поруч з нами” за сприяння благодійного фонду “Family.ua”. Сьогодні ми розповідаємо історію кулеметника Євгена Ткача із Шепетівки, який загинув 1 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Дитинство та навчання
Євген народився 25 жовтня 1984 року в селищі Дальнє Архангельської області, куди його батьків привела доля ще до його народження. Після здобуття незалежності родина повернулася в Україну – у село Лозичне, на батьківщину батька.
У дитинстві Євген вирізнявся цікавістю до навчання. Читати він навчився ще у чотири роки, а вже в школі почав писати перші вірші. Закінчивши Шепетівську школу №3, обрав для себе шлях викладача іноземних мов та вступив до Рівненського інституту водного господарства. Вільно володів англійською та німецькою мовами.
Війна, яка змінила життя
Закінчивши навчання, Євген пройшов строкову службу у Василькові, де працював у технічному обслуговуванні літаків. Пізніше повернувся до цивільного життя, працював столяром, але не полишав поезії.
У 2014 році, з початком війни на сході, Євгена мобілізували. Разом з друзями він воював на Донеччині. Саме там його вірші наповнилися болем і мужністю воєнних буднів. Повернувшись, він залишався патріотом – у батьківській хаті встановив прапор УПА, відстоюючи свої переконання навіть попри переслідування.
У 2016 році Євген вдруге вирушив на фронт – вже добровольцем у батальйон «Аратта». Згодом повернувся до мирного життя, працював у Києві.
Повномасштабне вторгнення
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Євген не залишився осторонь. У лютому 2025 року він був мобілізований Святошинським ТЦК та НК. Пройшов підготовку у навчальному центрі «Десна» і був направлений на службу на передову Сумського напрямку.
Попри небезпеку, завжди заспокоював рідних: «Не переживайте. Все добре. Воюємо. Друга лінія – це вам не нуль».
Він мріяв повернутися до мирного життя, до коханої, з якою планував створити сім’ю, і видати збірку власних віршів.
Пам’ять про Героя
У ніч 1 липня 2025 року під час виконання бойового завдання Євген Ткач отримав смертельні поранення. Відтоді – йому назавжди 40 років. 14 липня громада Шепетівки провела Захисника в останню путь.
Для рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться прикладом відваги, патріотизму та людяності. Євгена пам’ятатимуть як доброго сина і брата, турботливого коханого, щирого друга, чуйного хрещеного та дядька.
7 серпня під час сесії Шепетівської міської ради Євгену Ткачу посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Шепетівської громади».
Євген Ткач віддав своє життя за незалежність і свободу України. Його поезія, його мрії та його боротьба – це спадок, який житиме далі у серцях тих, хто його знав.
Вічна слава і пам’ять Герою!
