Стаття написана в межах циклу «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA. Це історії про наших Захисників — тих, хто жив поруч, працював, будував плани на майбутнє, любив свою землю і своїх людей, а коли Україна покликала — став на її захист. Сьогодні згадуємо молодого Воїна із Судилківської громади Володимира Тригубця, який віддав життя за свободу та незалежність України.
Не стихає біль у серцях українців. Щодня війна забирає найкращих синів і доньок нашої держави, залишаючи після себе невимовний смуток, сльози та спогади. Сьогодні ми розповідаємо про мужній життєвий шлях нашого земляка-Героя, жителя села Судилків, Володимира Вікторовича Тригубця.
Володимир Тригубець народився 8 лютого 2000 року в селі Судилків. Тут минули його дитячі роки, тут він навчався у місцевій школі. Рідні та знайомі згадують його як доброзичливого, працьовитого, щирого юнака, який любив спорт, умів дружити та завжди був готовий допомогти іншим. Він однаково шанобливо ставився і до ровесників, і до старших людей, залишаючись відкритою та світлою людиною.
Після закінчення дев’ятого класу Володимир вступив до Шепетівського професійного ліцею, де здобув професію зварювальника. Свою трудову діяльність розпочав на залізниці у Шепетівці. Колеги цінували його за сумлінність, відповідальність, працьовитість та готовність підтримати колектив.
Згодом була служба в армії. Після її завершення Володимир повернувся до роботи на залізниці. Вдома допомагав матері по господарству, був вправним і майстровитим. За що б не брався — усе робив старанно й до ладу. Як і більшість молодих людей, він жив звичайним життям: працював, мріяв, любив рідний край, дорожив родиною та близькими людьми. Для рідних він назавжди залишиться люблячим сином і братом.
27 червня 2025 року Володимир Тригубець був призваний на військову службу за мобілізацією. У лавах Збройних сил України він служив оператором безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем. Побратими знали його як добре підготовленого військовослужбовця з високим рівнем мотивації, відданого військовій справі та професійному вдосконаленню.
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, солдат Володимир Тригубець мужньо виконував бойові завдання, проявляючи стійкість, рішучість і героїзм у боротьбі за незалежність держави.
Його життя трагічно обірвалося 27 січня 2026 року на Харківщині. Військовий загинув внаслідок ураження безпілотником «Шахед» потяга, який рухався між станціями однієї з територіальних громад Ізюмського району Харківської області.
Тривалий час Володимир вважався зниклим безвісти. Лише згодом особу Воїна вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи.
Молоде життя Володимира Тригубця обірвалося в самому розквіті сил…
У громаді його згадують як хороброго та відважного Воїна, великого патріота і життєлюба, який до останнього подиху стояв на захисті рідної землі та кожного з нас.
3 червня 2026 року Судилківська громада у скорботі провела Захисника в останню земну дорогу. Цього дня рідні, друзі, побратими, жителі громади, представники духовенства та місцевої влади прийшли віддати шану Воїну, який поклав своє життя за Україну. Захисника України зустріли та провели в останню дорогу живим коридором шани. Люди ставали навколішки, схиляли голови, дякували Герою за його подвиг.
Невимовно важкою була ця мить для кожного, хто був присутній.
Поховали Володимира Тригубця у рідному Судилкові з усіма військовими почестями.
Розпорядженням Судилківського сільського голови 3, 4 та 5 червня 2026 року на території громади оголошено Дні жалоби.
“Володимир був дуже світлим хлопцем. Завжди привітний, спокійний, працьовитий. Важко повірити, що його більше немає серед нас….” — згадують у громаді.
“Він був ще зовсім молодим. Попереду було все життя. Ми завжди пам’ятатимемо його усмішку, доброту і любов до рідного краю…”
Не плачте, мамо, що мене немає,
Я став крилом у синій висоті.
Я там, де сонце землю зігріває,
Я там, де воля й правда у житті.
Я повернусь до вас весняним цвітом,
Шумітиму у кронах яворів,
Щоб пам’ятали: Україна квітне
Завдяки тим, хто серцем не згорів.
Світлий спомин про Володимира Вікторовича Тригубця назавжди залишиться у серцях земляків, побратимів, друзів та рідних.
Слава і шана Герою України! Вічна пам’ять!
