Спільно із Благодійним фондом Family.UA редакція порталу Хмельниччина Північ реалізує проєкт “Герої поруч з нами”.
Славута знову переживає глибоку скорботу. Громада схилила голови, проводжаючи в останню путь Захисника України — старшого солдата Андрія Леонтійовича Ставінського. Людину світлої душі, Воїна з великим серцем, справжнього сина своєї землі.
Андрій народився 12 жовтня 1982 року в Славуті. Тут минули його дитинство й юність, тут він формувався як особистість. Навчався у школі № 4, яку закінчив у 1999 році. Уже з молодих років він вирізнявся відповідальністю та щирістю, умінням працювати й цінувати життя. У 2000 році Андрій пройшов строкову військову службу, чесно виконавши свій громадянський обов’язок. Повернувшись до мирного життя, зайнявся підприємницькою діяльністю, будував плани на майбутнє, умів і хотів жити на повну. Він був людиною багатьох талантів. Любив техніку, мав хист до роботи з деревом, умів створювати речі, в які вкладалася душа. Добрий і справедливий, життєрадісний та наполегливий, Андрій завжди залишався людиною, на яку можна було покластися.
У серпні 2014 року, коли війна прийшла на українську землю, Андрій Ставінський зробив свій вибір без вагань. Він пішов на фронт добровольцем. Його бойовий шлях розпочався у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади й став частиною історії війни, яка триває понад десять років. Згодом Андрій служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні військової частини А2076. Старший солдат Ставінський був Воїном за покликанням. Його бойовий маршрут проліг через найгарячіші напрямки — Дебальцеве, Сєвєродонецьк, Бахмут, Бучу, Ізюм, Луганщину й Сумщину, Куп’янський напрямок, околиці Дружківки, Курський напрямок. Усюди, де було найнебезпечніше, де вирішувалася доля людей і держави, він був поруч із побратимами — спокійний, рішучий, без страху.
Мужність Андрія Ставінського відзначена численними нагородами. Серед них — відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «Хрест доблесті» Міністра оборони, почесна відзнака «Козацький хрест» ІІІ ступеня, медаль «За відвагу», пам’ятна медаль «Учасник військового параду» з нагоди 30-річчя Незалежності України.
Окрім державних нагород, його службу високо оцінило військове командування: Грамота Командувача військ оперативного командування «Північ», Грамота Командира військової частини А2076, Подяка Командира оперативно-тактичного угруповання «Суми», Подяка командування 54-го окремого розвідувального батальйону. Також Андрій був відзначений Подякою командира військової частини А1214 за участь у стратегічних навчаннях «Непохитна стійкість – 2017».
Та для нього нагороди ніколи не були метою. Він воював за рідну маму, за брата Віталія, за улюблених племінників, за Україну — живу, вільну, незламну.
28 грудня 2025 року в Куп’янському районі Харківської області серце старшого солдата, водія-навідника броньованої машини Андрія Ставінського зупинилося. Він загинув, залишаючись вірним присязі, побратимам і своєму народові. Його загибель — болюча втрата для родини й глибока рана для всієї Славутської громади. Ми втратили не лише Воїна — ми втратили людину, яка була частиною нашої сили, нашої надії й нашої віри.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним і близьким полеглого Захисника.
Світла пам’ять Герою України Андрію Ставінському. Слава Україні! Вічна пам’ять Героям!
Пресслужба Славутського МВК
