Антоніна Білокур та Євгенія Реп’юк народилися майже сто років тому в одному селі й досі живуть по сусідству. Вони навідуються одна до одної, допомагають у господарстві, готують їжу та щоліта качають мед із власних пасік.
Сестри-близнючки мешкають у Заліссі Старокостянтинівської громади. Їхні будинки розділяють лише кілька хат, тож далеко одна до одної ходити не треба. За довгі роки життя кожна має свій побут і своє господарство, але сестринський зв’язок залишився таким самим міцним.
Антоніна народилася на шість хвилин раніше за Євгенію. Жінки пригадують, що тоді дітей народжували вдома, а пологи приймали сільські баби.
У родині було п’ятеро дітей. Сьогодні із всієї родини залишилися тільки вони двоє. У Євгенії є діти, які живуть у місті та регулярно приїжджають до матері й тітки. Антоніна власних дітей не має.
Життя сестер припало на непрості десятиліття. Вони пережили голодомори, Другу світову війну, повоєнні роки та всі зміни, які випадали на долю їхнього покоління.
Антоніна згадує голод 1933 року. Каже, навесні люди шукали в землі навіть торішню картоплю, яка залишалася після зими.
Євгенія пам’ятає й воєнні роки. Згадує холодні зими та те, як доводилося працювати, не маючи нормального одягу й взуття.
Та попри все пережите, сьогодні сестри не звикли сидіти без діла.
Кожна веде власне господарство. Є город, домашні справи, приготування їжі. Євгенія, наприклад, сама варить собі їсти, а коли готує більше — не забуває про сестру. Якось занесе Антоніні капусняк, а потім вони разом можуть випити чаю з пряником.
Допомагають сестрам і рідні. Донька Євгенії Валентина живе у місті та привозить необхідні продукти, адже в селі вже немає магазину.
А ще у сестер є спільна любов — бджоли.
Пасіку має кожна, хоча Євгенія тримає більше бджолосімей. Каже, що влітку може викачати по два бідони меду. Робота ця нелегка й без укусів не обходиться, тому жінка одягає спеціальний захисний костюм.
«Дуже ми любителі бджіл», — зізнається Євгенія.
Майже століття життя — це тисячі днів, подій, втрат і спогадів. Але для Антоніни та Євгенії є те, що залишається незмінним: вони й досі поруч.
Дві сестри, які народилися в один день із різницею у шість хвилин, пройшли разом через майже ціле століття. І тепер їхній світ — це рідне Залісся, власне господарство, бджоли, мед та можливість просто зайти одна до одної через кілька хат.
