«Я ніколи не забуду ту ніч», — історія Владислава Цибульського, рятувальника ДСНС Хмельниччини.
«З перших днів повномасштабної війни ми жили між тривогами й виїздами. Кожен сигнал — це чиясь біда. Кожен виїзд — ризик. Але ми їхали, бо знали: хтось чекає на допомогу».
«Уночі, 27 лютого 2023 року, ми були в укритті. Пролунав виклик — ліквідація наслідків обстрілу. Ми вирушили, як на звичайну пожежу. Без зайвих слів. Кожен знав свою роботу. На місці подали два стволи на гасіння. І в ту мить — повторний обстріл…»
«Все сталося за секунди. Гуркіт, вибух, хаос. На моїх очах загинули двоє моїх друзів — люди, з якими ми разом не раз виходили з вогню. Я отримав поранення. Біль фізичний змішався з болем втрати».
«Ту ніч я пам’ятаю до дрібниць. Пам’ятаю обличчя колег. Пам’ятаю тишу після вибуху. Я ніколи не забуду і не пробачу ворогу смерті своїх друзів. Це змінило мене назавжди».
«Потім була лікарня. Операції. Безсонні ночі. Усвідомлення того, що життя вже не буде таким, як раніше. Поруч лежали поранені військові. Вони самі пройшли крізь пекло, але знаходили сили підтримати мене. Їхні слова, жарти, навіть мовчазна присутність давали силу триматися».
«Були моменти, коли здавалося, що сил більше немає. Але кожного разу я згадував, заради чого живу. Заради тих, хто чекає вдома. Заради пам’яті про загиблих друзів. Заради того, щоб знову стати на ноги».
«Сьогодні я проходжу реабілітацію. Це щоденна боротьба — з болем, із втомою, із сумнівами. Кожен крок — це маленька перемога. Я йду до своєї мети — знову ходити безперешкодно».
«Я дуже змінився. Почав цінувати прості речі: ранок без вибухів, розмову з рідними, можливість обійняти дружину. Моя сім’я — це моя опора, моя сила, мій тил. Саме їхня любов тримає мене й дає наснагу боротися далі».
«Війна забирає багато. Але вона також показує, хто ти є насправді. І я знаю одне — ми вистоїмо. За тих, кого втратили. За тих, кого любимо. За життя».
Матеріал підготовлено в рамках спецпроєкту МВС «Інші ми».
Історія Владислава — це історія незламності, професійної честі й справжнього братерства. Це нагадування про те, якою ціною рятувальники щодня виборюють для нас життя без вогню й руїн.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих Героїв та щиро дякуємо кожному працівникові ДСНС Хмельниччини, хто, ризикуючи собою, першими приходять туди, де найстрашніше. Дякуємо за врятовані життя, за витримку, за вірність присязі. Нехай Господь береже вас і ваші родини, а Україна обов’язково віддячить своїм Героям Перемогою.
