Мрії говорять пошепки. Спочатку. Щоб нас не злякати. Їх ледве чути, а ось аромат від них, як у «Брокард». Ніс вловлює солодкі нотки бажання і пристрасті, трішечки терпкуватості терпіння, свіжості віри та надії. Все, тепер неможливо зробити вигляд, що їх, мрій, немає.
Апчхи! Ніс крутить – до мрій. О, до мрій ще потрібно келих грайливого шампанського з бульбашками, які лоскотатимуть язика. Залишаю аромати «Брокард» і відправляюся за святковим напоєм.
А привід? Ще ж нічого не здійснилося! Мрія – це вже привід. Знаєте, скільки людей живе без мрії? Багато. А я ж з ними ніс з носом живу. Так що, звичайно, привід є!
Як я їх прикормлюю? Ой, а я ніколи не думала, що вони їдять. Для них головне, щоб радості було вдосталь та посмішок. Вони тоді сяяти починають. Мабуть, мої мрії підсідають на позитивні емоції та гарний настрій. Бо чого ж тоді Мрія стрункості весь час говорить: «Не в їжі щастя». Тому доводиться не ковбаскою чи солодощами, а гармонією, натхненням та магією «хочу» прикормлювати.
Так, шампанське є, гарний настрій є, аромат свята є. Чогось ще не вистачає. Ну, звичайно, місця для мрій! Як ви не знаєте, що це? В кожної мрії має бути місце. Вона ж ваша, а не якась безпритульна. Це не про ховати. Мрія має знати і відчувати, що для неї у вас точно є місце, і час, і настрій. Де мої живуть? Зазвичай на сторінках красивих дорогих блокнотів. Навіщо дорогих? Ну, ви ж не хочете, щоб мрії ваші були босі-простоволосі.
Ще мої мрії полюбляють жити у фото. Про такі я кажу, що вони, як равлики, зі своїм будиночком прийшли. Можуть жити довго. А куди їм поспішати. Проте буває, один раз з будиночка мрія вийшла, другий і все – здійснилася. Лишилося лише фото на пам’ять.
Чи я не жалкую за тими, що здійснилися і зникли? Ну по-перше, вони не зникають. Вони продовжують жити у реальності тими речами чи подіями, які я загадувала. Ні, ніколи не жалкую. Радію, дякую, плачу від щастя – ось це роблю.
Апчхи! Мрії про себе нагадують. Ще трішечки, я вже майже підготувалася. Як це до чого? До магії втілення мрій, звичайно.
Гаразд, розкажу вам по-секрету.
Перше, ніколи не мрійте у поганому гуморі. Бо таке можна намріяти, що розгрібати й розгрібати.
Друге, побудьте в стані «спокій та умиротворіння». Запаліть свічки, включіть приємну музику і покличте мрії на шампанське. І як тільки відчуєте букет ароматів, що закрутить в носі, знайте – мрії вже тут.
Потім беріть свій красивий блокнот і давайте їм місце. Тільки прошу – не будьте жадібними. Дайте волю, свободу і простір кожній мрії. Та не переживайте, що не знаєте як їм вгодити. Вони самі підкажуть. Просто не думайте, що ви розумніші за мрії.
Коли всіх розмістили, можете випити келих ігристого. І мрії пригостіть. Вони може і не вип’ють, але бульбашки на крила посадять. Будьте самі, як шампанське. Станцюйте під джингл-беллс, мері-крісмас, шоу маст го он або ламбаду.
Хочеться співати – співайте. Але від душі. Тут головне, щоб душа не фальшивила, а голос витягнеться.
Ну, ніби все. Ой, ні! Добре, що згадала. Знаєте, я направду наживо мрій ніколи не бачила: чи вони у платтячках, чи у комбінезонах. Хто їх знає чи вони з крильцями. Але раптом вони виглядають як Анджеліна Джолі на червоній доріжці: в парфумах, шикарній сукні, з червоними губами. А тут ви в спортивках. Так діло не піде. Тому мусите підготуватися: і одягнутися, і зачіску, і парфуми. І губи не забудьте. Тут, як у Коко Шанель, – не буде другого шансу справити перше враження.
Тепер все! Що далі? Далі мрії допоможуть, що робити. А вам – почути і зробити!
Всім здійснення мрій!
