У Ленковецькій гімназії новий навчальний рік розпочався особливими емоціями — радістю першачків, хвилюванням дев’ятикласників, зустрічами після канікул та символічним передзвоном, у якому цього року поєдналися початок і завершення шкільної дороги.
Навіть ранковий дощ цього дня ніби вирішив зробити паузу. Щойно шкільне подвір’я наповнилося учнями, батьками та педагогами, негода відступила, залишивши місце святковому настрою.
Для учнів 2–8 класів перший день нового навчального року став нагодою знову зустрітися зі своїми друзями та вчителями. За літо вони встигли підрости, змінитися й набратися нових сил, а тепер повернулися до звичного шкільного життя.
Особливим цей день був для наймолодших школярів — першокласників. За руку їх на шкільне подвір’я привели батьки, які цього дня символічно зробили ще один важливий крок — відпустили маленькі долоньки своїх дітей у самостійну шкільну подорож.
Не менш хвилюючою стала зустріч із дев’ятикласниками. Для них цей навчальний рік особливий, адже він стане завершальним етапом навчання у рідній гімназії.
Свій вихід вони перетворили на справжню несподіванку. Яскраво та запально дев’ятикласники з’явилися перед гостями й навіть здивували свою класну керівницю Тетяну Анатоліївну Дячук. Здавалося, вони одразу показали: останній рік у гімназії точно не буде звичайним.
Ще одним символічним моментом стала передача Ключа Знань. Дев’ятикласники передали його першокласникам, а перша вчителька Наталія Володимирівна Євтушок вручила кожному маленький ключик до Країни Знань.
Маленькі ключики один за одним прикріпили до великого Ключа Знань. Так першачки символічно стали частиною великої шкільної родини, а старші учні передали їм своєрідну естафету шкільних традицій.
Особливим був і Перший дзвоник. До великого дзвона цього разу прив’язали маленькі дзвіночки, які тримали першокласники та дев’ятикласники.
Коли всі дзвоники задзвеніли разом, у цьому передзвоні ніби зустрілися два різні початки: для першокласників — початок великої дороги до знань, а для дев’ятикласників — завершення важливого розділу шкільної історії.
Та за святковими усмішками й радістю не забули про тих, завдяки кому українські діти сьогодні мають можливість навчатися.
Учні висловили вдячність Збройним Силам України, Захисникам і Захисницям, які боронять нашу державу та право українських дітей на майбутнє.
Хвилиною мовчання та квітами вшанували пам’ять загиблих випускників Ленковецької гімназії, усіх українських військових і мирних жителів, чиї життя забрала війна.
З вітальним словом до учнів, батьків та педагогів звернулася директорка гімназії Лариса Володимирівна Омельчук. Вона побажала шкільній родині успішного, мирного та щасливого навчального року.
А далі першокласники вирушили на свій перший урок. Їхня перша вчителька повела дітей під рушниками, які тримали батьки. Тепла українська традиція стала символічним побажанням доброї дороги — у знання, дорослішання та самостійність.
Поруч ішли й батьки дев’ятикласників. Для них цей день також був особливим: їхні діти вже стали найстаршими учнями гімназії, але для мами й тата вони назавжди залишаться тими маленькими школярами, яких колись уперше привели за руку на шкільне подвір’я.
Новий навчальний рік у Ленковецькій гімназії розпочався. Попереду — уроки, відкриття, дружба, нові знання та безліч шкільних історій.
І хочеться побажати, щоб кожен шкільний дзвоник кликав дітей саме до знань, зустрічей і мрій. Щоб навчальний рік був мирним, а українські школярі мали можливість зростати, навчатися й будувати своє майбутнє у вільній Україні.
