Цими днями Полонне відзначило 1030-річчя. Та дата, яку місто традиційно вважає початком своєї писемної історії, має серйозні наукові заперечення. Дослідники вказують: найдавніша достовірна згадка про Полонне датується 1169 роком, а археологічні знахідки не підтверджують існування міста наприкінці Х століття.
Полонне — одне з міст Хмельниччини з багатою та непростою історією. Проте питання про його вік уже не одне десятиліття залишається дискусійним.
Цьогоріч місто відзначило 1030 років. Та якщо звернутися не до усталеної традиції, а до писемних джерел і результатів археологічних досліджень, цифра виявляється далеко не такою однозначною.
Звідки взялися 1030 років?
Упродовж понад двох століть дослідники називали одразу кілька дат першої писемної згадки про Полонне — 966, 996 та 1169 роки.
Найдавніша — 966-й — зустрічається лише в кількох працях кінця ХІХ — початку ХХ століття. Дослідники вважають, що вона могла виникнути через звичайну помилку під час друку, яка згодом почала повторюватися в інших виданнях.
Натомість 996 рік набув значно більшого поширення. Саме цю дату закріпили в краєзнавчій літературі, а згодом вона стала фактично офіційною. У 1996 році Полонне відзначало своє тисячоліття, а нині — відповідно, 1030-річчя.
Але є важливе «але».
Що насправді написано в літописі
Щоб зрозуміти походження дати 996 року, дослідники звертаються до літопису.
Під цим роком у Лаврентіївському літописі йдеться про завершення будівництва Десятинної церкви у Києві. Князь Володимир Святославич, згідно з літописом, передав храму десятину від своїх доходів і володінь.
Проте назви Полонного в цьому уривку немає.
Тобто твердження, що місто вже існувало у 996 році, фактично будується на припущенні: якщо Полонне згодом належало Десятинній церкві, то воно нібито мало існувати вже під час її заснування.
Але прямого підтвердження цьому джерела не дають.
Натомість 1169 року Лаврентіївський літопис уже безпосередньо згадує Полонне. Тоді місто назване «градом святої Богородиці Десятинної» у розповіді про похід половців.
Саме 1169 рік багато дослідників вважають найдавнішою достовірною писемною згадкою про Полонне.
Археологія теж не підтвердила «тисячоліття»
Якщо писемні джерела залишають простір для дискусії, важливе слово мала сказати археологія.
І вона його сказала.
У 1973 році на території літописного Полонного археолог Михайло Кучера провів дослідження городища в районі сучасного костелу. Виявлені матеріали дозволили датувати його ХІІ–ХІІІ століттями. Знахідок, які б підтверджували існування тут міста наприкінці Х — на початку ХІ століття, не виявили.
Нові дослідження провели вже на початку 1990-х років. Експедиція під керівництвом академіка Іона Винокура обстежила кілька городищ на території Полонного.
І знову найдавніші матеріали датувалися переважно ХІІ–ХІІІ століттями.
Тобто археологічні дані не підтвердили версію про місто, яке існувало тут уже в 996 році.
Академічна наука ще у 1977 році не підтвердила тисячоліття
Цікаво, що суперечка про вік Полонного виникла задовго до святкування його тисячоліття.
У 1970-х роках мешканець міста Петро Янчук запропонував відзначити тисячоліття Полонного. Питання передали на розгляд Інституту історії Академії наук УРСР.
До його вивчення залучили, зокрема, результати археологічних досліджень та висновки фахівців з історії Русі.
Висновок був доволі чітким: наявні на той час писемні та археологічні матеріали не давали підстав стверджувати, що Полонне існувало вже наприкінці Х століття.
Найдавнішою документальною згадкою назвали саме 1169 рік.
Попри це, у 1996 році Полонне відзначило своє тисячоліття.
Чому дата 996 року так міцно закріпилася?
Однозначної відповіді на це питання немає.
Проте дослідники звертають увагу на важливу обставину: 996 рік був надзвичайно зручним для ювілейної дати.
Тисячоліття — красива, кругла цифра. До того ж поруч була історія Десятинної церкви, а з нею можна було логічно пов’язати Полонне.
Так поступово припущення перетворилося на традицію, а традиція — на факт, який уже мало хто ставив під сумнів.
Подібні ситуації в історії непоодинокі. Перша писемна згадка про місто далеко не завжди означає дату його заснування. Літописець міг написати про поселення лише тоді, коли воно стало важливим для конкретної події.
Але у випадку Полонного, схоже, сталося навпаки: місту приписали дату, яка передує його першій достовірній згадці, не маючи для цього достатніх доказів.
То скільки ж років Полонному?
Якщо рахувати саме від найдавнішої достовірної писемної згадки — 1169 року, то у 2026 році Полонному виповнюється не 1030, а 857 років писемної історії.
Але це зовсім не означає, що місто виникло саме у 1169 році.
І це важливий нюанс.
Писемна згадка — це лише момент, коли місто вперше зафіксували у відомому нам документі. Сам населений пункт міг існувати й раніше. Просто поки що немає достатніх доказів, які дозволили б точно назвати цю дату.
У Полонного є чим пишатися і без «зайвих» століть
Насправді відмова від непідтвердженої дати зовсім не робить історію міста менш цікавою.
Навпаки.
У 2021 році під час археологічних досліджень історичної частини Полонного експедиція під керівництвом Павла Нечитайла виявила унікальний артефакт — свинцеву грамоту XII століття.
На невеликій свинцевій пластині збереглися написи кирилицею. У документі йдеться, зокрема, про господарські справи та худобу, яку мали зібрати для Києва. Є там і особисте повідомлення про хворобу матері.
Ця знахідка має особливу цінність, адже свідчить не лише про існування Полонного у XII столітті, а й про писемність, побут, господарські та зв’язки його мешканців із Києвом.
І тут уже не потрібно нічого припускати.
Перед нами — реальний предмет, створений людьми, які жили на цій землі майже дев’ять століть тому.
Історія не стає меншою від точної дати
У 2019 році пам’ятний знак із написом про 996 рік перенесли з центральної частини Полонного до історичного передмістя Горошки.
Можливо, це лише один із кроків до переосмислення міської історичної традиції.
Адже питання не в тому, чи має Полонне право пишатися своєю давністю. Безперечно, має.
Питання лише в тому, якою саме датою цю давність підтверджувати.
Якщо наука говорить про 1169 рік як про першу достовірну писемну згадку, це не забирає у Полонного його історії. Навпаки — дозволяє відділити її від припущень і побачити справжні свідчення минулого.
А можливо, колись нові археологічні знахідки дозволять відсунути історію Полонного ще далі в минуле. І тоді місто матиме не красиву, але непідтверджену дату, а новий ювілей, заснований на реальних доказах.
Бо справжній вік міста визначається не кількістю цифр на святковому банері, а тим, скільки історії воно справді може розповісти.
