Дев’ятнадцять довгих місяців невідомості, тривоги й постійних молитов. Дев’ятнадцять місяців надії, що жила в серцях рідних. І ось — довгоочікувана звістка про звільнення.
9 квітня 2026 року до рідного Грицева повернувся український військовослужбовець Сергій Зінченко, який перебував у російському полоні з серпня 2024 року. Його визволили 6 березня під час обміну полоненими. Після року і семи місяців випробувань він знову вдома — на своїй землі, поруч із батьками та близькими.
На центральній площі селища Захисника зустрічали земляки — родина, друзі, односельці, представники місцевої влади та громадських організацій. До привітань долучився священник Василь Павлюк, який духовно підтримує військових, а також представниця ГО «Рух надії» Марина Хом’як.
Громада підготувала для Воїна традиційний коровай — як знак поваги, вдячності й радості повернення. У щирих обіймах, сльозах і теплих словах відчувалася єдність людей, які весь цей час вірили й чекали.
Особливо зворушливою стала мить біля «Алеї надії». Ініціаторки її створення Оксана Лагунець та Аліна Шидій привітали Сергія з поверненням. Воїн власноруч зняв свій портрет — символ очікування, що завершилося щасливо. Водночас на алеї з’явилися нові світлини тих, хто досі перебуває у полоні, і кого продовжують чекати їхні родини.
Історія Сергія — це свідчення витримки та сили духу. Вона про те, що навіть у найважчі періоди українські Воїни залишаються незламними. Про те, що підтримка рідних, згуртованість громади та віра допомагають вистояти.
Сьогодні разом із родиною радіє все селище. І разом із тим — не припиняє молитися за тих, хто ще не повернувся.
Ми чекаємо кожного.
Ми віримо в кожного.
