27 липня 2014 року під час бою біля с. Петрівці Шахтарського району (Донецька область) пострілом з ручного протитанкового гранатомета було підбито БМП, в якому їхав Сергій Гаврилюк, житель села Червоний Цвіт Шепетівського району. Після бою його тіло не знайшли ні серед поранених, ні серед загиблих.
Сергій Гаврилюк все життя мріяв бути військовим, готував себе до служби в армії. Після завершення служби підписав контракт та поповнив ряди Збройних Сил України.
Продовжив військову діяльність у 30-тій окремій Новоград-Волинській механізованій бригаді 8-го армійського корпусу. Мав посаду старшого солдата та стрільця.
З початком війни на сході України був відправлений у зону АТО для виконання військового обов`язку.
Після трагічного пострілу в бойову машину піхоти воїна ніде не було знайдено. На той момент Сергію було всього 23 роки. Мати Героя не похоронила сина в рідній землі, бо солдат перебував у списках зниклих безвісті.
– 3 вересня 2014 року рештки воїна пошуковці місії “Евакуація-200” привезли до Дніпра. Його поховали 23 вересня на Краснопільському кладовищі, як невпізнаного захисника, – коментує командир.
Результати ДНК цим даним не дали підтвердження. А 16 листопада 2014 року ініціали Гаврилюка С. Є. були в списках серед 703 українських полонених .
За указом Президента України від 15 травня 2015 року солдата Гаврилюка Сергія Євгеновича нагородили орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Мамі Героя вручили медаль “Трудова слава” II ступеня, яким бригада нагородила Сергія.
На фасаді НВК в селі Городнявка для вшанування пам’яті захисника відкрили меморіальну дошку. Увіковичили його пам’ять і в шкільному музеї.
