Ще до початку повномасштабної війни Богдан працював кондитером у популярній мережі ресторанів української кухні. Він створював торти, тістечка, десерти, додаючи до кожного виробу частинку своєї душі. Проте вже на другий день російського вторгнення хлопець залишив робоче місце та добровільно вирушив до військкомату.
Спершу Богдан служив поблизу рідного дому на Хмельниччині, у тиловому підрозділі, а згодом — у десантно-штурмовій бригаді на Донеччині.
«Я служив навідником кулемета… Під час одного з виходів порвав меніск», — розповідає він. Після операції й реабілітації вдома Богдан перевівся до 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, куди давно прагнув потрапити. Тут він знайшов сильний колектив та підтримку побратимів.
Нині Богдан — старший солдат і старший навідник самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».
«Ми постійно на бойових. День-два — відпочинок, і знову виїзд. Працюємо по ворожій піхоті, бліндажах, техніці», — каже він.
У вересні цього року Богдан отримав високу відзнаку Головнокомандувача ЗСУ — «Золотий Хрест».
«Це робота всього підрозділу: хтось виявляє ціль, хтось вираховує координати, хтось коригує. Ми діємо як один механізм».
Попри війну, Богдан не забув про своє попереднє ремесло. «У ресторані найпопулярнішими були “Наполеон”, “Медовик”, “Горіховий”. Тепер у нас — вафельний торт зі згущонкою. Його всі люблять», — усміхається боєць.
Саме історія такого контрасту — між ніжністю кондитера й мужністю воїна — зворушила його рідну громаду.
Ганнопільська громада коментує: «Прочитавши цю статтю, неможливо стримати емоцій… Гордість, вдячність і щем у серці переплітаються, коли дізнаєшся історію нашого земляка Богдана — хлопця з добрим серцем і золотими руками… Боже, оберігай нашого Богдана й усіх його побратимів. Ми чекаємо тебе вдома… Щоб ще не раз скуштувати твої торти — теплі, рідні, з присмаком Перемоги».
Днями Богданові виповнилося 29. Бажаємо непохитної витримки, наснаги та Божого захисту. Дякуємо нашому мужньому Герою за його відвагу та мужність! Пишаємося!
