П’ятниця, 1 Березня
Shadow
Головна » Актуально » » “Спадок Ізяславщини”: як небайдужі плекають народну пам’ять

“Спадок Ізяславщини”: як небайдужі плекають народну пам’ять

“Спадок Ізяславщини”: як небайдужі плекають народну пам’ять

Спільнота “Спадок Ізяславщини” – своєрідний онлайн-музей, присвячений нематеріальній культурній спадщині краю.

Авторка цього проєкту Інна Жерновая розповідає: ідея створення “Спадку” виникла з потреби долучити громаду до збереження, продовження традицій – «Нематеріальної культурної спадщини».

  • Щоб люди дізнались та усвідомили, що це за діяльність та наскільки вона потрібна їм самим.

Пані Інна згадує, що з “Нематеріальною культурною спадщиною” познайомилась в 2017 році, працюючи тоді в Ізяславському районному будинку культури.

  • Та й закохалась, – усміхається і додає, – про те, що НКС «затягує», зараз чую від своїх сільських колег і дуже розумію! Мабуть, найперше те, що ми тут маємо справу із справжнім – не постановками, не описами з книжок, а тим, що пройшло крізь сито життя, сплетеного з нашим генофондом.

Любов Харитонівна Касянчук з татом – село Поліське.

З початку 2023 року, після того, як у громаді створили Ізяславський центр культурних послуг, офіційно пані Інна є провідною методисткою з інформаційно-комунікаційних технологій та питань нематеріальної культурної спадщини.

Її робота полягає, зокрема, у тому, щоб знімати, монтувати, працювати в соціальних мережах; провадити фольклорні експедиції, заохочувати сільських клубних працівників створювати відеоархіви зі старожилами та розміщувати їх у мережі.

Навесні того ж року стартував і “Спадок Ізяславщини”. Спершу це був відеопроєкт. Він базувався на платформі “YouTube”.

  • Але там не так багато людей «ходить», – каже пані Інна. – Тож, у липні відкрила групу, орієнтуючись головним чином на елемент «Весілля на Ізяславщині». Адже весілля ще досить живе, нинішні покоління його практикували і пам’ятають, є сенс поборотись. Чудово також, що є відеозаписи справжніх весіль, звідки можна вирізати моменти традицій.

Першим дописом став коротенький ролик від Українського центру культурних досліджень, що опікується діяльністю із збереження, відродження та популяризації нематеріальної культурної спадщини в Україні. Ролик, власне, про те, що ця спадщина належить громаді і саме громада вирішує, як з тим спадком діяти. Потім були пости з презентацією поняття НКС, елементів, виявлених на території громади тощо.

  • Реакції спочатку були слабенькі, хто ж любить, коли його навчають. Живіше та емоційніше стало з появою відеозаписів бабусь, а потім – фрагментів справжніх весіль. Спочатку хвилювалась – як би не порушити приватність наданих мені матеріалів (хоча складно говорити про приватність, коли в кадрі – півсела), але побачила, що люди дуже тішаться, згадуючи такі події, та й такі всі гарні, справжні, голосисті. А з особливим світлим сумом згадують рідних, сусідів, родичів, які пішли в засвіти. Щодо фотографій: їх теж почали приносити, надсилати майже одразу і в стрічці вони сприймаються дуже тепло. Тут якимись магічними стали куховарочки – як перше фото було з ними і приманило одразу багато реакції, так і відео кухарочок набирають неймовірне число вподобань та поширень, – додає пані Інна.
  • Як розросталась група – не дуже й помічала, на кожну нову сотню писала «маніфест», аби люди розуміли, які тут напрямки. Ось коли було 700 людей, зустріла завклуба з Мокреця Володимира Музичука, а він питає – чому Ви не розміщуєте мокрецького весілля? Я кажу – я навіть вирізала пісні кухарочок, але не зважусь ніяк їх вивісити. Він каже – розміщуйте. І це був приголомшливий успіх! – ділиться пані Інна. – А потім мене запросили в Мокрець на день села і дівчата там наспівали мені прегарних пісень, одну я вивісила, наклавши на відео поїздки бричкою. І ось ще сотня. Не кажучи вже про те, як дякували за своїх кухарочок (жодної, на жаль, вже з нами нема). Ось такі події відбуваються кругом групи і це чудово. Комунікація відбувається загалом онлайн, люди пишуть, надсилають фото (до речі, маю одне правило – не розміщувати ті, де присутня комуністична символіка, як піонерські галстуки тощо). Наживо комунікуємо через сільських завклубів, з ними домовляємось про експедиції, через них передають відео, світлини.

Фото з весілля в селі Більчин. Джерело:Спадок Ізяславщини”

Весілля в Михнові. Джерело: “Спадок Ізяславщини”.

Загалом, сім активних сільських завклубів надають фото, відео. Домовляються з бабусями про зйомки, знімають самі.

  • Щиро вдячна! Використовую власний архів, що збираю вже років з 15 в культурі, власні зйомки фольклорних свят, колективів, відтворення обрядів. Ось, наприклад, у 2022 році дівчата з Радошівського сільського будинку культури організували односельців на відтворення обряду весілля. Ми його відзняли і виграли обласний конкурс народних звичаїв та обрядів «Стелися, барвінку». А відтворення обряду випікання короваю Лютарським та Мокрецьким сільськими клубами отримало диплом ІІІ ст. Ось так воно затягує! – продовжує розповідь пані Інна. – На цей рік маємо плани ще. А обробка – вирізання, монтування, покращення відео, покращення фотошопом світлин – це моє. Взагалі головне, мабуть, в комунікації – доброзичливість, аби не зламати якусь таку родинну атмосферу, що склалась і яка нам так потрібна зараз щоб зберегти себе, родину, Україну. А в фольклорні експедиції ми їздимо з керівником Народного аматорського фольклорного ансамблю села Ріпки і дитячого Ріпківського “Калина-малина” Наталією Міщук (взагалі вона – вчителька в школі, ансамблі це – понад роботу). Вона ж моя часто – консультантка.

Популярні пости

Вибачте. Даних поки немає.