За особисту мужність, самовідданість та вірність Військовій присязі, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Президент України нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) старшого солдата Миколу Володимировича Стецюка.
Нагородження відбулося 26 лютого 2025 року в Хмельницькій обласній військовій адміністрації.
- Життєвий шлях Героя
Микола Стецюк народився 22 травня 1999 року в селі Гориця, що на Хмельниччині. Навчався у місцевому НВК, після закінчення школи вступив до Київського НЦПТО, де здобув фах слюсаря з ремонту машин. Працював у комунальному підприємстві Києва, а пізніше – на підприємстві «Церсаніт».
У 2019 році був призваний на строкову службу в прикордонні війська, яку проходив у місті Могилів-Подільський, а після її завершення працював у цивільній сфері.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року, Микола не залишився осторонь – він повернувся з-за кордону та долучився до оборони Слов’янська, отримавши статус учасника бойових дій.
У 2023 році виїхав до Великої Британії для здобуття військової освіти, після чого знову повернувся на фронт. Пізніше пройшов підготовку у Франції, де освоїв курс піхотної підготовки, а також навчання з протидії ворожим безпілотним апаратам, отримавши звання інспектора прикордонної служби 1 категорії.
Його військовий шлях завершився 4 травня 2024 року в Харківській області, у населеному пункті Кругле, де він отримав поранення, несумісне з життям.
- Втрата, яку неможливо заповнити
Микола Стецюк не встиг створити власну родину, проте вдома на нього завжди чекали батьки – Любов Анатоліївна та Володимир Іванович, брати Валентин, Дмитро та наймолодша сестричка Анна. Для них він залишиться вічним прикладом мужності, незламності та любові до рідної землі.
Герої не вмирають. Вічна пам’ять та слава Миколі Стецюку!
