Іван Захаренко — народний селекціонер, який вже понад 20 років займається розведенням унікального сорту часнику “Любаша”. Цей сорт, знайдений ще його тещою на полі, став для Івана справжньою пристрастю та справою всього життя. З початкових двох головок часнику він створив потужне господарство, що займало десятки гектарів. Проте, війна принесла страшні втрати, і величезні наукові досягнення залишилися в окупації. Сьогодні Іван відновлює своє господарство на Хмельниччині, а його часник знову отримує популярність серед українських фермерів.
Все почалося на початку 2000-х років, коли теща Івана Захаренка знайшла часник на одному з полів у Молочанську, тепер окупованому росіянами. Після ряду досліджень та селекційних робіт Іван зареєстрував цей сорт і назвав його “Любаша” на честь своєї тещі.
“Ми досліджували цей часник. Взяли кілограм, висушили, і залишилося 42% сухого часнику, в той час як у китайського — лише 27%. Крім того, він має чудовий смак і високу концентрацію вітаміну C. Це часник, який не так легко з’їсти, він потребує певних страв, як борщ чи сало, щоб розкрити всі його переваги”, — розповідає Іван Захаренко.
До початку повномасштабної війни Захаренко мав велику кількість теплиць і двадцять гектарів землі, на яких вирощував часник, однак все це залишилося на території, що потрапила під російську окупацію. Після захоплення міста Іван виїхав лише через два місяці, подолавши 12 блокпостів.
“Ми їхали через блокпости, де одних випускали, інших розстрілювали, а на деяких місцях були обстріли при виїзді”, — згадує Іван.
Проте навіть після таких випробувань він не здається і продовжує свою справу. На Хмельниччині він почав усе знову, орендував землю і тепер вирощує часник “Любаша” на семи гектарах. Він висадив його восени минулого року, а весь часник вирощує лише для насіння.
“Річ у тому, що змінити часник, вивести гібридну форму — це майже неможливо. Тільки природа може внести свої зміни, але це не відбувається часто”, — пояснює селекціонер.
Іван зазначає, що Хмельниччина є ідеальним регіоном для вирощування його сорту часнику. Тут є різноманітні ґрунти: глина, чорнозем і торф’яники, що дає можливість експериментувати і досягати гарних результатів.
“Тут дуже різні ґрунти. Вони мають різні перспективи. Одні з них містять глину, інші — чорнозем, а деякі є навіть торф’яними. І все це можна використовувати для вирощування часнику”, — ділиться досвідом Іван.
Важливою частиною відновлення господарства для Івана є допомога його родини. “Нам допомагають усі: жінка, діти, внуки, свати та друзі. Це наша спільна справа”, — каже він. За кошти грантів Іван придбав більшість техніки для своєї справи.
Іван Захаренко не тільки вирощує часник для себе, але й активно продає його фермерам як в Україні, так і за кордоном. Він готовий безкоштовно ділитися секретами вирощування та надає консультації всім охочим.
“Я вже маю замовлення на весь цей врожай. Моїм часником зацікавлені не тільки українці, а й закордонні покупці”, — додає Іван.
Незважаючи на величезні труднощі, з якими йому довелося зіткнутися, Іван Захаренко продовжує свою справу, відновлюючи його навіть після втрат, які принесла війна. Його часник “Любаша” є не тільки результатом багатьох років праці, але й символом стійкості та любові до рідної землі.
