У Григорівці Старокостянтинівської громади місцеві жителі разом із військовими розчистили п’ять джерел у місцевості «Малашиха». До спільної роботи долучилися ветерани, родини загиблих захисників, молодь та старші жителі села.
Ініціатива розпочалася з пропозиції військовослужбовців Третьої штурмової бригади. Вони звернулися до старости Григорівського округу Івана Гаєвського з ідеєю розчистити так зване «панське» джерело. Зрештою до толоки долучилися жителі села, а спільними зусиллями вдалося привести до ладу одразу п’ять джерел та прилеглу територію.
До роботи прийшли зі своїм реманентом: лопатами, граблями, вилами, сокирами та відрами. Розчищали струмки, косили траву, прибирали чагарники та очищали замулені джерела.
— До мене, як до старости села, звернулися військові Третьої штурмової бригади з ідеєю розчистити «панське» джерело. Я завжди підтримую ідеї та ініціативи, які йдуть на користь громади. Тому спільно й вирішили організувати толоку, — розповів Іван Гаєвський.
За його словами, до спільної справи долучилися люди різного віку та з різним життєвим досвідом. Разом працювали військовослужбовці, ветерани, батьки та вдови загиблих захисників, молодь і пенсіонери.
До початку робіт джерела були замулені, а територія навколо заросла очеретом. В одному з них вода ледь пробивалася назовні. Після очищення п’ять струмків об’єдналися в одну притоку річки Случ.
Джерело з історією
Одне з джерел на «Малашисі» місцеві називають «панським». За переказами, колись неподалік був маєток польських панів, однією з власниць якого була пані Лілявська. На території маєтку росли троянди та інші квіти, була бузкова алея і фруктовий сад.
Старожили розповідали, що пані Лілявська особливо любила воду саме з цього джерела. Щоранку до нього припливав човен, а челядь набирала воду для господині. Так джерело й отримало назву «панське».
Та пам’ятають його не лише з переказів. Для багатьох жителів села це місце пов’язане з власним дитинством.
— До цих джерел ми бігали ще малими дітьми, пили смачну холодну джерельну воду. Відгукнулися на оголошення про проведення толоки, бо хочемо знову бачити, як б’є джерельна вода, і приходити сюди вже зі своїми онуками, — розповідає родина Олександра та Валентини Халідових.
Серед учасників толоки була і 76-річна мешканка села Марія Григорівна Голюк. Вона пригадує, що раніше місцеві жителі самі дбали про джерела.
— Коли були молодшими, завжди чистили ці джерела. Поставили колодязь, накрили його лядою. Але з часом джерела замулилися, люди їх, на жаль, засмітили, — каже жінка.
Роботу планують продовжити
Перша толока стала лише початком. У Григорівці планують розчистити та розширити утворений струмок, впорядкувати прилеглу територію та подбати про інші джерела, яких у селі чимало.
Після завершення війни тут також хочуть облаштувати зону відпочинку. Для цього планують залучати благодійників і партнерів. Наразі ж, наголошує староста, головним завданням громади залишається підтримка українських військових.
— Один у полі не воїн. Треба разом підтримувати порядок, встановити новий бетонний круг на одному з джерел, осучаснювати та впорядковувати територію, — переконані учасники толоки.
Для батьків загиблого воїна Сергія Шевчука Володимира Шевчука та Тетяни Навроцької ця робота також про майбутнє.
— Колись із цих джерел люди пили воду. Ми хочемо, щоб вони знову були повноводними, щоб наші діти й онуки також могли пити життєдайну джерельну воду, — говорять вони.
У Григорівці кажуть: велика зміна може починатися з маленької справи. Цього разу все почалося з одного джерела, а завершилося відновленням одразу п’яти. І тепер місцеві жителі хочуть, щоб вода з них знову стала частиною живого потоку Случі — як колись.
