В останню неділю жовтня – ніч з 25-го на 26-те – ми переводимо годинники на “зимовий час“.
Ґаджети змінюють автоматично, синхронізуючись із глобальною мережею, а от на механічних годинниках – доведеться крутити механізм.
Усе почалося з жарту!
Українці переводять свої годинники двічі на рік з 1996 року. Саме тоді (13 травня) прийняли постанову Кабміну №509 “Про порядок обчислення часу на території України”. Традиційно час переводять о четвертій ночі в останні неділі жовтня та березня.
А от вперше у світі почали цю практику з 1908, це зробили у Британії. «Ідея переведення годинників з’явилась двома століттями раніше і належить Бенджаміну Франкліну. Тодішній посол США у Франції, – пише DW, – дуже любив поспати».
Тож, на основі власних досліджень він написав для Journal de Paris сатиру про економічну ефективність освітлення в будинках.
«У статті під назвою “Економічний проект для зменшення вартості світла” Франклін розповів, що якось він випадково прокинувся о 6-ій годині ранку, бо віконниці виявились незачиненими, і що він з великим здивуванням виявив, що “рано-вранці сонце вже сяє”. Але ніхто, мовляв, не повірив у це дивовижне відкриття, хоча він кілька разів і перевіряв ситуацію, іронічно вів далі автор. Він на власні очі бачив ранкове сонце, запевняв читачів Франклін.
Франклін підрахував: якщо перевести годинник на годину вперед, лише у Парижі можна було би заощадити 64 мільйони пудів воску на рік. Парижани сміялися над сатиричним есе американця і невдовзі забули про його пропозицію щодо літнього часу.
Лише сто років потому – вже не жартома, а цілком серйозно – переводити стрілки годинників влітку запропонували, незалежно один від одного, одразу двоє науковців: 1895 року новозеландський дослідник комах і астроном Вернон Гудзон і 1907 року британський винахідник Вільям Віллет. У своїй праці “Марнування денного світла” Віллет пропонував переводити годинник влітку на 80 хвилин. Це, за його розрахунками, дозволяло щорічно заощадити на освітленні 2,5 мільйона фунтів. За його задумом, годинники треба було переводити на 20 хвилин вперед щонеділі у квітні протягом чотирьох тижнів. Так само у вересні протягом чотирьох тижнів – назад.
Офіційно закріпили перехід на “літній” та “зимовий” час німці.
1916 року Німеччина стала першою країною, що офіційно впровадила “літній” час. Однією з причин був брак ресурсів під час Першої світової.
Через два роки таку ж практику ввели і в США. Сьогодні годининники переводять 70 країн.
Хто не переводить годинники?
Хоч для більшості Європи традиція переведенння годинника і досі актуальна, не практикують цього у Ісландії. Там через значні сезонні зміни тривалості дня переведення годинників не має практичного сенсу. З подібної причини – незначна різниця тривалості світлового дня – не переводять годинники й в Індії.
А от Південна Корея, Китай та Японія, хоч колись і практикували перехід на сезонний час, згодом від цього відмовились. Така ж ситуація і з Аргентиною, Туреччиною та Марокко (за винятком місяця – на Рамадан, коли країна переходить на “зимовий час”).
А от екваторіальним країнам (наприклад, Сінгапур чи Малайзія) через їх географію взагалі не доводилось крутити стрілки на годиннику. Не практикують таку традицію через стабільний світловий день та релігійні особливості у більшості арабських країн, до прикладу, – Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ.
