Майже 19 місяців його родина жила між надією та невідомістю. Василь Великий зник безвісти під час бойового завдання на Донеччині у січні 2025 року. Рідні чекали на звістку, сподіваючись, що він живий і перебуває у полоні. Та нещодавно отримали підтвердження найстрашнішого.
3 вересня у Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника України Василя Великого. Воїн служив у 5-й окремій важкій механізованій бригаді.
19 місяців очікування
Василь Великий зник безвісти 22 січня 2025 року у Волноваському районі Донецької області. Відтоді для його рідних почався довгий період очікування.
— Ми 19 місяців чекали… Я надіялася, що він у полоні, — розповіла донька захисника Анна Белкот.
Надія залишалася навіть тоді, коли минали місяці без жодної звістки.
Остаточне підтвердження загибелі Василя родина отримала зовсім недавно — невдовзі після смерті його матері.
— У нас якраз загинула мама, місяць тому. І коли було 40 днів по мамі, мені подзвонили, що його знайшли. Описали його татуювання, повністю все — і я зрозуміла, що це він. Ми здали ДНК з сестрою, і воно зійшлося, — пригадує Анна.
«У нього були золоті руки»
Рідні та близькі згадують Василя не лише як військового, а передусім як людину, яка вміла підтримати, допомогти й була потрібна своїм близьким.
Він працював у «Водоканалі», був електриком, моряком, любив спорт. За словами доньки, мав особливий талант до техніки.
— Мама завжди казала, що він із закритими очима міг відремонтувати будь-яку розетку, світло. Він був дуже талановитим, був душею компанії, — розповіла Анна.
Таким його пам’ятають і друзі та рідні.
— Він був дуже веселою людиною, відповідальною… Шкода дуже… Він мав золоті руки, — згадує кума Героя Антоніна Скомська.
Навіки 58
Після майже півтора року невідомості родина нарешті отримала можливість попрощатися із захисником.
Василя Великого поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.
Йому навіки залишиться 58 років.
Пам’ять про нього житиме у його родині, друзях та всіх, хто знав Василя за життя. А його історія ще раз нагадує, якою важкою для близьких є тиша після звістки про зникнення військового — і скільки надії вони продовжують берегти, доки не отримають остаточної відповіді.
