У житті школи є дати, які вимірюються не лише роками. За ними — дитячі голоси у коридорах, перші уроки, шкільні друзі, учительські настанови та спогади, які випускники несуть із собою через усе життя. Саме такою особливою датою стало 45-річчя для Нетішинського академічного ліцею.
25 вересня навчальний заклад відзначив свій ювілей. Урочистий вечір об’єднав тих, хто сьогодні навчається і працює у ліцеї, тих, хто свого часу сидів за його партами, а також гостей, для яких розвиток освіти Нетішина є важливою частиною життя міста.
За 45 років тут змінилися покоління учнів і педагогів, освітні підходи та саме місто. Та незмінним залишилося головне — школа продовжує бути місцем, де діти здобувають знання, знаходять друзів, відкривають власні здібності та роблять перші кроки до дорослого життя.
Під час ювілейного вечора згадували важливі сторінки історії ліцею, говорили про здобутки його учнів і вчителів, дякували педагогам та всім, хто в різні роки допомагав розвивати заклад. Адже історію школи творять не тільки її стіни чи документи — її творять люди, які щодня вкладають у неї свої знання, працю, час і частинку себе.
Особливе місце в житті Нетішина займає і співпраця ліцею з Хмельницькою атомною електростанцією. Під час святкування генеральний директор ХАЕС Андрій Козюра привітав колектив та подякував педагогам за їхню працю.
«Ви є першою школою, не лише за назвою, а й за шляхом, який проходить увесь колектив. Хочу подякувати за зусилля, які ви вкладаєте в наших дітей. Доземний уклін», — зазначив Андрій Козюра.
До ювілею Хмельницька АЕС підготувала для ліцею символічний подарунок, виготовлений працівниками підприємства, а також передала закладу комп’ютерну техніку. Така підтримка важлива не лише як матеріальна допомога, а й як свідчення тісного зв’язку між підприємством, містом та освітнім середовищем.
Вітання на адресу ліцею цього дня лунали також від представників Нетішинської міської військової адміністрації, місцевої влади та жителів міста.
Сьогодні Нетішинський академічний ліцей продовжує розвиватися, поєднуючи традиції, сформовані десятиліттями, із сучасними підходами до навчання. Перед педагогами — нові виклики, перед учнями — нові можливості, а перед закладом — наступні сторінки його історії.
45 років — це тисячі учнів, сотні педагогів, десятки поколінь випускників. Для когось ліцей залишився у спогадах про шкільні роки, для когось він є частиною сьогодення, а для когось — місцем, де лише починається власна історія.
І поки у його коридорах знову лунають дитячі голоси, а вчителі щодня заходять до класів, ця історія триває.
