Володимир Якубовський розпочав свою службу у силових структурах у 80-х роках минулого століття. 1984 року, після повернення із передової Афганістану, Володимир вступив до Херсонської школи міліції.
За два роки, 1896 року, Володимир долучився до команди правоохоронців Шепетівки, де його призначили на посаду дільничного.
— Ввірена мені дільниця була непростою. Особливо у 90-ті роки. Часом порівнював службу в міліції з полем бою: та ж напруга, небезпека чатувала скрізь, — розповідає Володимир Якубовський. — Територія обслуговування складала 12 великих сіл. 21 рік я пропрацював на ось цій дільниці. І досі там живу.
Головне, додає Володимир Романович, колектив, у якому він працював, був досвідченим та дружнім. Правоохоронці підтримували одне одного та допомагали колегам.
— Мені дуже пощастило з колегами та підлеглими. Багато з тих, кого я наставляв, зараз продовжують службу в поліції та займають керівні посади. І це не може не тішити, — каже Володимир, – я і досі з вдячністю та теплом у серці згадую свого наставника Шемчука Миколу Демидовича. Він як рідний батько буквально за руку знайомив мене з міліцейською службою впродовж першого року «роботи на землі». Навчив усьому, що вмію: і хитрощам, і тонкощам. Як розрядити обстановку, як підійти до людини, як вирішити справу як то кажуть, по-людськи.
Дільничного Якубовського знали у районі на той час усі – не зважаючи на погоду чи пору доби він завжди реагував на виклики та поспішав на домогу. Його старенький службовий “Москвич” майже ніколи не стояв на місці – правоохоронець завжди був із людьми і знав майже кожного на ввіреній йому дільниці.
90-ті роки були випробуванням для усіх, у тому числі і для правоохоронців. Безгрошів’я, відсутність техніки та ресурсів. Людям затримували зарплати, або виплачували її продуктами.
— Пам’ятаю, у ті роки заборгованість по зарплаті видавали пайками. Так ось, мені дісталось аж дві тонни цукру. І уявіть, тільки нещодавно він закінчився, — усміхається пан Володимир.
Зараз пан Володимир – підполковник у відставці і уже 16 років він знаходиться на заслуженому відпочинку. Проте його сумлінна та віддана служба у лавах правоохоронців Шепетівщини завжди лишиться у пам’яті місцевих поліціянтів. Володимир Якубовський – бажаний гість у стінах рідного відділку. ЙОго тут шанують, пам’ятають та ставлять у приклад молодим правоохоронцям.
— Крізь призму років з ностальгією згадую ті часи, коли мені так багато вдавалось зробити, коли «кров кипіла», хотілося змінювати світ на краще, – додає Володимир.
За матеріалами Національної поліції України
