Зінаїда Косніжевська понад два роки вона посилює промислову родину ТОВ “Шепетівкацукор”.
- Старанна, професійна та відповідальна, – розповідає про колегу Руслан Кондратюк, начальник служби механічної. – Зінаїда завжди готова вчитися та фахово рости.
З дитинства, пригадує Зіна, її цікавила техніка та механіка.
- Тато щось ремонтує – і я поруч, – усміхається вона.
Після школи Зінаїда отримала фах кухаря, але зараз кулінарія для неї – це більше про захоплення, аніж про справу життя.
- Я можу приготувати щось особливо смачненьке, аби потішити себе та свою сім’ю, але професійно у цій сфері я себе не бачу. Інше діло – виробництво. Раніше я працювала у деревообробній галузі, потім прийняла рішення: хочу спробувати ще щось нове, чогось навчитися.
На ТОВ “Шепетівкацукор” Зінаїда Косніжевська продовжує династію цукроварів.
- Тут, на заводі, свого часу працювали і мої бабуся з дідусем, і мама з татом, і чоловік працює, і брат нещодавно долучився, – ділиться жінка. – У нас з чоловіком двоє діток. Син – вже школярик, а донечка невдовзі стане першокласницею. Діти в захопленні від нашої роботи. Для них цукроваріння – це масштаб у поєднанні з ювелірною точністю процесів.
Малеча пишається, що саме завдяки їх мамі, яка працює слюсаркою, апарати та агрегати працюють справно та безперебійно.
- Зараз я відповідаю за налагодження у цехах напередодні нового солодкого сезону, – каже Зінаїда. – Де треба, калібруємо роботу техніки, десь – замінюємо детальки. Ось днями працювали із ножами для нарізки буряка.
Свою роботу, каже жінка, вона любить.
- Перший день було трохи лячно: багато чого не знала і боялась розгубитись. Але швидко навчилась і вже здавалось, ніби я все життя тут, на цьому заводі, на цій посаді, у цьому цеху. В сезон я працюю на випарюванні. Так само, швидко навчилась і відчувалось, ніби я тут була завжди. Коли згодом доведеться вдосконалюватись у іншому напрямку, я не боюсь роботи. Знаєте, тут не важливо, жінка ти чи чоловік. Важливий професіоналізм і те, чи готова ти навчатись новому, бо ж виробництво не стоїть на місці. Це мені дуже до душі.
Зінаїда ділиться: побоювань з боку керівництва через те, що вона працює на стереотипно нежіночій посаді, ніколи не відчувала. Її оцінюють за результатами роботи роботи, а не за статтю.
- Я виконую свою роботу на тому ж рівні, що й мої колеги, і в нас немає якогось поділу чи упереджень. Приходимо на роботу – тиснемо одне одному руки, плануємо день і виконуємо завдання. Я знаю, що можу покластися на кожного з колег, так і вони знають: можуть покладатися на мене.
