Росія щодня вбиває українців – цивільних та військових, кожен із нас є ціллю імперії. Розуміючи це, українське військо захищає кордони та нашу незалежність. Чи кадрові військові, чи вчорашні цивільні, вони беруть зброю до рук, аби не пустити ворога на свою землю.
Серед тих, хто докладав максимум, аби зберегти рідну країну – наш земляк із Ганнопільщини. Пам’яті Михайла Корнічука, котрий загинув на російсько-українській війні у квітні цього року, ми присвячуємо текст із циклу “Герої поруч з нами”, що редакція “Хмельниччина Північ” реалізує за підтримки фонду Family.UA.
Михайло народився 18 вересня 1973 року в селі Соснівка, де минули його дитячі та частина шкільних років. Після початкової школи з п’ятого по дев’ятий клас хлопець навчався у Плужненській санаторній школі-інтернаті.
Земляки пригадують: «Ще з юних літ він виділявся щирістю, добротою, чуйністю та бажанням допомогти тим, хто цього потребував».
Після школи юнак вступив до Грицівського професійного училища. Закінчивши навчання, Михайло розпочав свою трудову діяльність. Працював водієм в колгоспі села Ганнопіль, а згодом – електриком на Ганнопільському спиртзаводі. Його завжди вирізняли відповідальність, доброчесність та щира посмішка. Пізніше чоловік влаштувався працювати до воєнізованої охорони у місті Києві, а останнім місцем його роботи став Славутський хлібзавод. У будь–якій справі, Михайло залишався взірцем людяності, порядності й душевного тепла. Був турботливим сином та братом, люблячим батьком та чоловіком, добрим другом та надійним колегою. Михайла поважали всі, кому пощастило знати його особисто. Він ніколи не стояв осторонь чужих проблем, умів підтримати та простягнути руку допомоги.
Колеги та знайомі згадують Михайла як працьовитого чоловіка, майстра на всі руки — до будь-якої справи ставився дуже відповідально. Його поважали за доброзичливість, щирість і людяність.
27 листопада 2024 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Службу проходив у десантно-штурмовому батальйоні військової частини А0224 на посаді старшого стрільця.
Обронець загинув 15 квітня 2025 року в районі населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області. Із земляком попрощалися на Великдень, 22 квітня. Громада, знайомі та близькі прийшли, аби віддати шану Героєві.
Поховали Героя на кладовищі села Соснівка. У Михайла залишилась мама, сестра, дружина та діти.
Згідно з Указами Президента України, державною нагородою (посмертно) відзначено солдата Корнійчука Михайла Павловича – Орденом «За мужність» III ступеня.
За матеріалами Славутської міської ради та Ганнопільської сільської ради.
