Присвячуємо цю статтю із циклу «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA, світлій пам’яті Захисників України, які віддали своє життя за свободу та майбутнє нашої держави. Це історії про мужність, відданість, біль втрат і людей, які назавжди залишаються у серцях своїх рідних, побратимів, громад та всієї України.
22 травня 2026 року жителі Грицівської громади провели в останню земну дорогу свого земляка, уродженця села Микулин — Літнаровича Сергія Миколайовича.
Ще 19 січня 2026 року на Алеї Надії було розміщено банери Захисників, які вважаються зниклими безвісти. Серед них було і фото Сергія Літнаровича. Понад 1,6 року родина жила надією, чекала звістки, вірила у повернення… Та, на жаль, Герой, який вважався безвісти зниклим, повернувся додому «на щиті».
Літнарович Сергій Миколайович народився 7 червня 1979 року у звичайній сільській родині, де виховувалося п’ятеро синів. Із дитинства батьки прищеплювали їм працелюбність, чесність, порядність, людяність та повагу до старших. Сергій зростав доброзичливим, щирим, товариським, завжди усміхненим.
Після закінчення Микулинської восьмирічної школи навчався у Грицівському ПТУ-38. У 2004 році розпочав трудову діяльність електрозварювальником Полонського підприємства водопровідного каналізаційного господарства, де пропрацював майже 18 років.
Був одружений, мав сина.
Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Сергій не залишився осторонь. Уже 27 лютого 2022 року він був у військкоматі та без вагань став на захист держави. Рідним говорив, що не може інакше.
Сергій Літнарович служив стрільцем 2 механізованого відділення І механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А5006. Бойові завдання виконував на різних ділянках фронту.
З 14 листопада 2024 року Захисник вважався зниклим безвісти.
Та 15 травня 2026 року страшною звісткою стало підтвердження загибелі Воїна. З’ясувалося, що 14 листопада 2024 року в районі населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області, під час виконання обов’язків військової служби, Сергій загинув.
Півтора року невідомості… Рідні, друзі, односельці не мали жодної звістки про безвісти зниклого Воїна. І лише тепер Сергій востаннє повернувся на рідну землю, щоб зустрітися з найдорожчими людьми, друзями, побратимами та односельцями, які провели Захисника живим коридором «Шани» до місця останнього спочинку.
Поховали Сергія Миколайовича з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Микулин.
«Він ніколи не ховався від труднощів і завжди залишався Людиною — щирою, відкритою, людяною. Саме такими і запам’ятаємо Сергія — усміхненим, добрим і сильним духом».
«Грицівська громада схиляє голови у глибокій скорботі перед світлою пам’яттю свого Захисника. Сергій Літнарович назавжди залишиться для нас прикладом мужності, людяності та безмежної любові до рідної землі. Ми ніколи не забудемо його подвиг, а ім’я Героя житиме у пам’яті поколінь», — з глибоким болем говорять у громаді.
Розділяємо горе родини та схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Захисника.
Вічна пам’ять та шана Герою України!
