У Хмельницькому обласному перинатальному центрі відбулася особлива виписка. Цього дня додому вирушила маленька Божена — дівчинка, яка стала символом любові, пам’яті та незламної віри у майбутнє.
Її мама Богдана Остраниця здійснила спільну мрію із чоловіком Сергієм — стати батьками. Та шлях до цього був непростим: чоловік загинув на фронті, захищаючи Україну, а їхня дитина народилася вже через рік і три місяці після його смерті завдяки процедурі екстракорпорального запліднення та біоматеріалам, які Сергій залишив за життя.
На виписку Богдани та маленької Божени приїхали рідні, друзі та побратими загиблого військового. Серед них — старший брат Сергія Михайло, для якого народження племінниці стало особливим моментом.
«Почуття мене переповнюють. Ми дуже раді, що в мене є племінниця. У мене є продовження від мого наймолодшого брата», — поділився він.
Друг дитинства Сергія Іван Полторанін розповів, що подружжя давно мріяло про дітей.
«Дякувати Богдані, що вона цю мрію втілила в життя. Ми будемо допомагати. Виростимо, як свою, в пам’ять про нього. Розкажемо Боженці, який у неї був класний тато», — зазначив чоловік.
До перших хвилин життя маленької Божени долучився і командир Сергія з позивним «Арес». Він згадує захисника як людину, яка могла б стати чудовим батьком.
«Він був би дуже гарним батьком для своєї дитини. І саме так має бути в нашій країні — щоб у таких гарних людей народжувалися такі гарні діти», — сказав побратим.
Мрія, яку не зупинила навіть війна
Богдана розповідає: до повномасштабної війни вони із Сергієм планували стати батьками. Однак тривалий час не могли здійснити цю мрію природним шляхом, тому звернулися до фахівців із репродуктивної медицини.
Чоловік подбав про майбутнє — здав біоматеріал і офіційно оформив документи, які дозволяли дружині ним скористатися.
У січні Сергій приїхав у відпустку. Тоді Богдана мала пройти операцію, після якої подружжя планувало розпочати процедуру ЕКЗ.
Але 29 березня жінці повідомили страшну звістку — її чоловік загинув.
Попри біль втрати, Богдана вирішила не відмовлятися від їхньої спільної мрії.
Перша спроба завершилася невдачею — вагітність завмерла. Проте жінка не здалася. У листопаді вона вдруге пройшла процедуру, а вже у грудні почула найважливіші слова — у дитини є серцебиття.
«Я ні на хвилину не сумнівалася у своєму рішенні. Він, коли приїжджав у відпустку в січні, ніби зі мною попрощався. Сказав: поховаєш мене біля хлопців на Алеї Слави, рік походиш у скорботі, а далі влаштовуй своє життя як хочеш. І ще одне: є в мене до тебе прохання — якби ти хотіла від мене мати дитинку в подальшому? І я здійснила нашу мрію. І тепер у мене є велике продовження його», — розповіла Богдана.
Дитина, яка стала символом пам’яті
Вагітність жінки була складною. Їй довелося проходити лікування, переживати кровотечі та постійні хвилювання. Проте найбільша мрія — пригорнути дитину, яка є частинкою коханого чоловіка, — допомагала рухатися вперед.
Сьогодні маленька Божена важить 3,5 кілограма та має зріст 51 сантиметр.
Лікарка-репродуктологиня Анастасія Городецька зазначає: у таких випадках вирішальним є не час зберігання біоматеріалу, а його якість до заморожування та дотримання усіх медичних стандартів.
«Це приклад того, як медицина може не лише зберегти біоматеріал, а й допомогти здійснити мрію про батьківство навіть у найскладніших життєвих обставинах», — зазначила фахівчиня.
Психологи наголошують: у майбутньому дівчинці важливо розповідати історію її батька поступово, відповідно до віку, зберігаючи світлий образ захисника через фотографії, спогади та розповіді рідних.
Історія маленької Божени — це не лише історія втрати. Це історія любові, яка виявилася сильнішою за війну. Історія про те, що навіть після найтяжчих випробувань життя продовжується.
