У межах циклу «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA, ми розповідаємо про тих, чиї життя назавжди залишилися частиною історії України. Це історії наших Захисників, які віддали найдорожче — власне життя — заради свободи та безхмарного майбутнього нашої країни.
Він повернувся до рідного Нетішина, щоб будувати життя поруч із родиною. А з початком повномасштабної війни став на захист країни. 11 серпня громада провела в останню земну дорогу 39-річного солдата Дмитра Сілецького, який після важкого поранення 41 день боровся за життя.
Дмитро народився 7 квітня 1987 року в Нетішині. Тут минули його дитинство, шкільні роки, початок дорослого життя. Він зростав у великій родині — разом із двома старшими сестрами, у атмосфері любові, підтримки та родинного тепла.
У 2004 році Дмитро закінчив Нетішинську загальноосвітню школу №1. Згодом здобув фах за спеціальністю «Експертиза товарів і послуг» у Комерційній академії у Львові, а пізніше отримав диплом магістра з товарознавства у Рівненському інституті слов’янознавства.
Попри можливості залишитися у великому місті та будувати там кар’єру, він обрав рідний Нетішин. Понад десять років працював у сімейному бізнесі, був поруч із рідними, жив звичайним мирним життям, яке так багато значить для кожної родини.
Із дитинства Дмитро займався плаванням. Близькі згадують його як щиру, доброзичливу та комунікабельну людину, яка вміла підтримати й завжди залишалася поруч, коли це було потрібно.
Коли мирне життя змінила війна
1 березня 2022 року Дмитро Сілецький був призваний до лав Збройних Сил України. Відтоді його життя складалося вже не з родинних справ, роботи та звичних буднів, а з військової служби й бойових завдань.
Він служив солдатом, водієм-електриком-мотористом відділення управління командира дивізіону артилерійського дивізіону військової частини А4030.
За понад чотири роки служби Дмитро виконував бойові завдання на різних напрямках фронту — у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Сумській областях.
Він залишався там, де було небезпечно, щоб інші могли жити, працювати, ростити дітей і повертатися додому.
Останній бій
27 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині Дмитро зазнав важкого поранення внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
Попереду були 41 день боротьби. Лікарі робили все можливе, а рідні та близькі продовжували сподіватися на диво.
Але 6 серпня 2026 року серце захисника зупинилося.
Йому було лише 39.
Нетішин зустрів свого Героя
11 серпня громада провела Дмитра Сілецького в останню земну дорогу.
Траурний кортеж містяни зустрічали живим коридором пошани — навколішки, з державними прапорами та квітами. У такі моменти місто ніби завмирає, щоб віддати останню шану тому, хто віддав за нього найдорожче.
Чин похорону відбувся у Соборі святого архістратига Михаїла та архангела Гавриїла. Загальноміське прощання пройшло на площі перед будівлею виконавчого комітету Нетішинської міської ради.
У Дмитра залишилися батьки, дві старші сестри з родинами та велика родина, для якої ця втрата назавжди розділила життя на «до» і «після».
Дмитро Сілецький повернувся додому не так, як хотіли б його рідні. Але він повернувся до міста, яке любив, — назавжди.
Герої поруч із нами. Вони жили серед нас, працювали, мріяли, виховували дітей, будували плани. А потім одного дня стали на захист країни.
І наше завдання — не дозволити, щоб їхні імена залишилися лише рядком у повідомленні про прощання.
Світла пам’ять Захиснику України Дмитру Сілецькому. Низький уклін Воїнові за мужність, службу і захист кожного з нас.
Ти повернувся в рідний дім,
Ти в нас навіки — у серцях.
Твій шлях — крізь біль, крізь боротьбу,
Твій подвиг — житиме в віках.
