Старший лейтенант поліції Андрій Люльчук – один з тих, хто у найважчий момент без примусу «поставили на паузу» своє повсякденне життя й узяли до рук зброю задля захисту країни. До Дня українського добровольця Сектор комунікації поліції Хмельницької області поділився досвідом свого колеги.
Нещодавно він повернувся на Хмельниччину після понад двох років на передовій у складі штурмового полку «Сафарі» ОШБ «Лють» Нацполіції.
Зараз він працює на посаді дізнавача в Шепетівському райуправлінні поліції. Каже, що з дитинства знав: буде поліцейським або військовим. Після школи вступив до Національної академії внутрішніх справ, яку закінчив у 2019 році та повернувся служити на рідну Хмельниччину.
Поліцейський згадує ранок 24 лютого 2022 року — день повномасштабного вторгнення:
- “Близько 5-ї зібралися у відділку по тривозі. Пам’ятаю, що тоді відчував: не відчай, не страх, а справжню лють! Зрозумів, що відсьогодні моє життя зміниться докорінно. Сказав собі: або йду захищати Україну, або я – то не я. Поряд було чимало однодумців.”
У січні 2023-го Андрій вступив до лав штурмового полку «Сафарі» ОШБ «Лють» Нацполіції, з бійцями якої пліч-о-пліч пройшов понад два роки важких боїв за незалежність.
- “Особисто для мене найважче було минулого року, коли тримали оборону в Торецьку. Це було справжнє випробування на силу, міцність, мужність та честь. Боявся лише одного – не підвести побратимів,” — розповідає 27-річний поліцейський. — “Тоді відчув найбільшу гордість, але й найбільший біль, адже втратив у боях двох побратимів.”
У найскладніші моменти морально підтримували сім’я — дружина Алла та 3-річна донька Арінка. А ще – віра в Україну та її людей. Недарма ж бійцю дали позивний «Патріот».
