У селі Варивідки Білогірської громади родина Рихліцьких поступово відновлює свою пасіку. Колись тут було більше бджолосімей, але поки Володимир служив у ЗСУ, частину господарства втратили. Тепер чоловік разом із дружиною Іриною знову розвиває сімейну справу, яку назвали «Дідова».
Сьогодні на пасіці близько 80 бджолосімей. А допомогти господарству зробити наступний крок родині вдалося завдяки грантовій підтримці.
Пасіка, яка повернулася з родинної історії
Бджільництвом Рихліцькі займаються з 2020 року. Але для Володимира це не зовсім нова справа.
Його дід усе життя тримав бджіл — щоправда, невелику пасіку на кілька вуликів. Саме ця пам’ять і дала назву нинішньому сімейному господарству.
Та коли Володимир пішов служити, пасікою стало нікому повноцінно займатися. Дружина була вагітна, частина бджолосімей загинула, а деякі рої просто залишили вулики.
Тепер родина повертає пасіку до життя.
Грант допоміг придбати те, що справді полегшує роботу
У лютому Рихліцькі знайшли в інтернеті грантову програму для розвитку власної справи. Заявку заповнювали кілька днів, а вже за кілька тижнів отримали позитивну відповідь.
Родина отримала 180 тисяч гривень грантової підтримки.
За ці кошти придбали пасічний кран та два дегідратори для сушіння бджолиного пилку.
Найбільше, кажуть, відчувається різниця під час кочівлі пасіки. Раніше важкі вулики доводилося завантажувати вручну. Тепер це робить спеціальний кран.
А це означає менше важкої фізичної роботи та більше можливостей вивозити пасіку туди, де цвітуть основні медоноси — на липу, гречку, ріпак та інші культури.
Від меду — до власного простору для гостей
У родини вже є плани й на наступні кілька років.
Рихліцькі хочуть облаштувати апі-будиночок, де можна буде відпочивати та приймати сім’ї з дітьми. Так пасіка має стати не лише місцем роботи, а й простором для відпочинку та знайомства з бджільництвом.
Паралельно планують розширювати виробництво. У майбутньому хочуть робити крем-мед, воскові свічки та горіхові пасти.
Поки ж родина просто робить своє — день за днем відновлює пасіку, яку довелося залишити на час служби. Із кількох вуликів діда ця справа виросла до десятків бджолосімей, а тепер має шанс стати ще більшою.
Бо іноді відновити господарство — це не просто повернути втрачене. Це продовжити сімейну історію і передати її далі.
