Періодично у медіа говорять про підвищення цін на хліб уже цього року. Про те, наскільки це реально і те, як дорого випікати хліб сьогодні в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» розповів президент Всеукраїнської асоціації пекарів (ВАП) Олександр Тараненко.
Здорожчання сировини – борошна, цукру, дріжджів, жирів суттєво впливає на собівартість виготовлення хліба. Нині пекарі мають нижчу рентабельність: якщо в кращі часи нормою прибутку було 10%, то зараз у кращому випадку йдеться про 3-5%.
По-перше, через постійний ріст витрат – на борошно, електроенергію, логістику. По-друге, через вимушене підвищення зарплат. Хлібзаводи належать до критично важливих для економіки підприємств, можуть забронювати 50% військовозобов’язаних робітників. Але вони мають отримувати середню зарплату не менше 20 тис. грн. З вирахуванням податків на руки люди отримають 16 тис. грн. До цього середня зарплата в нашому бізнесі становила 13-15-16 тис. грн незалежно від підприємства. Згодьтеся, невисока зарплата. Але коли хтось каже, що пекарі наживаються, це зовсім не так. Підвищення зарплати навіть на 20-30% – це суттєве збільшення витрат виробника при тому, що дохідну частину наростити не можемо, – пояснює Тараненко.
Основними каналами реалізації хлібобулочної продукції є мережі, вони неохоче йдуть на підняття цін.
Іноді погодження ціни триває по кілька місяців. При цьому витрати вже збільшились. У таких випадках пекарі просто входять у мінус. До речі, коли говоримо про подорожчання сировини, ідеться ж не тільки про борошно, а й про дріжджі, жири, цукор – ці складові хлібу також суттєво подорожчали. Відтак рентабельність, як правило, в кращому випадку трошки вище нуля, а часто і по деяких сортах хліба нижче нуля.
Здорожчання хліба, говорить Тараненко, його не здивує – усе до того йде.
Якщо говорити про прогноз на врожай, то, наприклад, по житу він у 2025 році оцінюється в 189 тис. тонн, а потреба внутрішнього ринку – 240 тис. тонн. Різницю потрібно імпортувати. І вибір тут дуже простий: або матимемо дорожчий хліб, або не будемо його мати взагалі – без житнього борошна житній хліб не спечеш. Коли кажуть про якісь надприбутки і високі заробітки у пекарів, мені смішно, але це сміх крізь сльози. Поясню. Більшої конкуренції, ніж на пекарському ринку, ще треба пошукати. За даними Держстату, в Україні понад 3 тис. виробників хліба. Нехай не всі вони сьогодні працюють з різних причин, але навіть якщо з них працює дві тисячі, то теоретично уявити, що всі змовилися і мають надприбутки, – це нісенітниця. Якщо хтось на нашому ринку захоче мати 30% прибутку, то хіба це надприбуток, якщо порівнювати його з фармакологією? Втім, якщо хтось захоче отримати прибуток 30%, то в нього просто відберуть ринок ті, кому буде достатньо маржі 10-15%. Через скорочення населення у нас дуже жорстка конкуренція.
Періодично аналізую результати державних тендерів і закликаю виробників схаменутися. Щоб зберегти обсяги виробництва на тлі жорсткої конкуренції, чимало хлібопекарів демпінгують, “заходять у мінус”, суттєво погіршують свій фінансовий стан, виграючи тендери з від’ємною рентабельністю і працюючи у збиток. Коли виграв тендер, підписав договір, маєш попри все його виконувати і заганяєш себе в глухий кут тільки заради збереження обсягів виробництва. Підкреслю, тут не те що надприбутків – просто високих прибутків не може бути. Кажуть, що хліб все одно куплять. Так, але у кого? Зайдіть у будь-який магазин – щонайменше продукцію кількох виробників на полицях побачите.
