Інклюзивна освіта – навчальний формат, який забезпечує рівний доступ до освітнього процесу усіх дітей, не залежно від їх освітніх потреб.
– Всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких, у разі необхідності, їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без винятку навчалися і проводили час разом, – пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода ініціаторка провадження інклюзії в українській освіті Марина Порошенко.
Раніше діти із особливими освітніми потребами навчались у спеціалізованих закладах або вдома. Зараз вони інтегровані у загальне освітнє середовище у дитсадках та школах. Формат інклюзії почали реалізовувати в Україні у 2016 році. Одними із перших освітніх просторів, де втілили інклюзію, стали навчальні заклади Ямпільщини.
– Коли ми тільки починали, відчувався брак знань та ресурсу на цю тему, – розповідає головна спеціалістка відділу соціального захисту населення, освіти, культури, сім’ї, молоді і спорту Ямпільської селищної ради Ірина Петрова. – Радянські приміщення були не пристосовані, скажімо, для інвалідного візка – з порогами та без поручнів. Ми взялись до справи: максимум, де могли все виправити своїми силами, робили це і постійно вчились. Коли до школи прийшла дитина із вадами зору, асистентка вчителя об’їздила майже всю країну, аби навчитись особливостям роботи. Сьогодні вона одна із найкращих не лише у регіоні. Крім того, успішно проводить тренінги та заняття з інклюзії.
Нині у громаді навчається 11 дітей із особливими освітніми потребами, 5 із них у садочках: «Малятко»(Миклаші), «Джерельце»(В’язівка), «Вишенька» (Довгалівка) та «Росинка» (Ямпіль). Загалом, у всіх садочках мають 9 груп, кількість інклюзивних – понад половину. Із дітьми працюють вихователі та асистенти, їх у штаті є 4.
“Також проводимо корекційно-розвиткові заняття, закупляємо необхідні засоби, що дають змогу опанувати навчальну програму, оволодіти практичними навичками та сприяють розвитку фізичних і творчих здібностей.”
– Насправді, діти не відчувають бар’єрів чи упереджень, – говорить Ірина Петрова. – Вони допомагають одне одному та підтримують, а ми, як дорослі, маємо зробити все, що від нас залежить, аби їх навчання та розвиток були максимально комфортними.