Даний матеріал підготовано в межах проєкту «Герої поряд з нами» за підтримки благодійного фонду «Family-UA».
Він хотів стати медиком, але все ж замість білого халату носить камуфляж, рятуючи життя тисячам українців та українок в інший спосіб. Шепетівчанин Євген – кадровий військовий. З перших днів війни 2014 року чоловік на полі бою. Пояснює: бачив, що робить «русский мир» з українськими містами, тому не може дозволити, аби перемогло зло. За героїзм наш Захисник нагороджений президентською відзнакою «Хрест бойових заслуг». Його Воїнові вручив Володимир Зеленський. Про життя та військову службу розпитали у Захисника наші журналісти.
– Військовий у складі бойової обслуги знищив десять літаків ворога (типу Су-25, Су-34, Су-30), один гелікоптер, чотири ударних дрони. Також під його керівництвом було знищено один літак, вісім БПЛА та дві крилаті ракети типу «Калібр». 19 липня під час атаки з боку ворога засобами повітряного нападу в районі населеного пункту Ступочки Костянтинівського району на Донеччині зазнав осколкових поранень, але попри це вивів з-під ворожого вогню бойову техніку та здійснив евакуацію особового складу, продемонструвавши особисту хоробрість і відвагу при виконанні військового обов’язку в умовах ризику для життя, – розповідають про Захисника у Повітряному командуванні “Захід” Повітряних Сил ЗС України.
Свій професійний шлях Воїн визначив ще у шкільні роки. Пригадує, вагався між фахом медика та військового. До обох професій був здібний та натхненний, все ж обрав фах захисника, до якого, каже, тяжів більше.
– Моя мама дуже вірила, що я стану медиком, та радила мені спинитися на цьому виборі, а тато, теж військовий, підтримав мою мрію служити народові України, – розповідає чоловік.
Так, після випуску зі школи, майже 20 років тому, юнак став курсантом, продовживши сімейну династію військових. Нині він той Атлант, на чиїх плечах буквально тримається мирне українське небо. З 2014 року Воїн був у критичних зонах фронту на Донеччині.
У його підпорядкуванні – понад 100 людей, для яких має бути взірцем професіоналізму та сили волі.
– Тримати стрій, зокрема внутрішній, допомагає віра у справедливість того, що ми робимо. Ми міцно стоїмо на своїй землі і не дамо ворогові її захопити, – каже Євген. – Я на власні очі бачив, що роблять росіяни з тими локаціями, куди їм вдається вдертись. Вони, як пухлина, а ми не маємо дозволити їй поширитись.
Найбільшою перевагою українців над ворогом, каже військовий, є наш бойовий дух та мотивація.
– Ми боремося за своє, – говорить він, – в одному строю – кадрові військові, вчорашні цивільні. У всіх нас одна мета – незалежність та цілісність нашої країни. Нас тримає віра та єдність нашого народу. Підтримка рідних та близьких, усієї країни, яку ми відчуваємо, – колосальна та безцінна.
Це, зокрема, свого часу, каже військовий, і дозволило відродити українське військо. Порівнюючи ситуацію на початку АТО та під час повномасштабного вторгнення, Воїн відзначає: ЗСУ змінились.
– Наше військо виросло. У 2014 році солдати не мали того забезпечення, що є зараз. Проте всі ці роки ми боролися і не здавалися, і зараз щодня, щосекунди показуємо самопроголошеній «другій армії світу» її місце. Ми змусили рахуватися із собою. Наше військо змінилося за рахунок волонтерів, реформи армії. І головне, знову ж повторюся, наш дух – визначальний фактор. Воює не армія. Воює цілий народ за свою незалежність, – наголошує Захисник.
Воїн планує і далі захищати країну, а після перемоги продовжити служити народові України у лавах її Збройних Сил, тримати стрій та навчати нові покоління фаховій військовій справі.