Історії тих, завдяки кому ми змогли прокинутися сьогодні жити та розвивати країну, розповідаємо у серії матеріалів “Герої поряд з нами”, за підтримки благодійного фонду “Family- UA”.
Олександр Каменчук – військовий, родом з Хмельницького району. Ще з 2014 року він захищав країну і воював у найгарячіших точках. Його син – теж військовий. У перший день повномасштабної війни чоловік став у стрій.
- У районі Спірного на Донеччині Захисник отримав важке поранення. Попри це врятував 5 побратимів і вивів їх з поля бою. Після реабілітації Олександр знову повернувся у стрій. Військовий загинув на Харківщині. Йому назавжди – 46, – розповідають у громаді.
Олександр жив у селі Вовковинці Хмельницького району. Тут до війни працював і мав сім’ю – дружину і сина. Був дружелюбним та мав гарні відносини з оточуючими. Переселенка Марина розповідає, що з Олександром вони познайомились на початку повномасштабної війни. Вона з сім’єю приїхала на Хмельниччину із Харкова. Тут почала волонтерити й згодом допомагала йому з амуніцією.
- Олександр добровольцем пішов в самий перший день війни, приїхав у Деражню до військкомату. Він завжди казав: «Хто, як не ми?». В нього син теж – військовий, звільняв Гостомель. Він не міг по-іншому вчинити, бо захищав країну ще з 2014-го – звільняв Авдіївку, воював на Донецькому напрямку до 2017 року, – додає пані Марина.
Олександр потрапив до бригади «Едельвейс». Служив у складі гірсько-штурмового батальйону. Обороняв країну на східному напрямку. У травні 2023-го отримав важке поранення. Сталося це в районі населеного пункту Спірне на Донеччині.
- Військовий врятував тоді 5 побратимів, вивівши їх з поля бою. Переніс операцію й пройшов реабілітацію, після якої вже у серпні став у стрій, – розповідають побратими.
Після важкого поранення Захисник лікувався й відновлювався у Харкові. Весь цей час волонтерка Марина підтримувала зв’язок з військовим та його сім’єю. Згодом після реабілітації чоловік повернувся на Куп’янський напрямок, де продовжив службу. Далі були три місяці важких боїв на одному з найгарячіших напрямків. Марина пригадує останню розмову з Воїном.
- Ми майже кожен день були на зв’язку, я продовжувала волонтерити і постійно запитувала, чим я можу допомогти. Було холодно і Олександр попросив мене переслати грілки. Я відправила і написала, щоб зустрічали. Він відповів, що сьогодні йде на штурм і кілька днів його не буде на зв’язку. І останнє смс було: «Пам’ятайте мене». А на ранок мені вже повідомили, що його вже немає… – пригадує волонтерка.
Олександр загинув під час бойового завдання в районі Іванівки, що в Куп’янському районі на Харківщині. Це сталося 28 листопада 2023 року. Військовий потрапив під артилерійський обстріл.
Захисника поховали на Житомирщині, де проживає його мама і брат. Друзі кажуть, таке було бажання Олександра.
