Як і український десидент – його тезка, 32-річний Воїн з Хмельниччини Іван Дзюба пройшов росіянську катівню. Боєць захищав нашу незалежність. Історія Незламного Героя, завдяки якому ми живі сьогодні, – у тексті.
У спільному із Благодійним фондом “Family-UA” проєкті “Герої поряд з нами” розповідаємо про наших земляків та землячок – українських Оборонців, завдяки яким ми змогли сьогодні прокинутися і жити свої життя.
Іван родом із Хмельниччини. До початку повномасштабної війни чоловік працював у сфері автодогляду у столиці.
У вересні минулого року його мобілізують до лав українського війська. Іван став розвідником, його група несла службу в Бахмуті, згодом – в районі Соледару.
Під час першого бойового виходу на новому місці Воїни потрапляють до поля зору ворога. Обстріли та відрізані всі можливі шляхи для відступу – упродовж тижня наші Захисники переховуються у лісосмузі. Коли провіант закінчується, харчуються снігом.
Бійці, розуміючи що так не виживуть, виходять з укриття. Майже одразу натрапляють на вагнерівців. Одного із наших Захисників розстрілюють одразу, інших двох беруть у полон.
У полоні Івана катують. Його б’ють струмом, через це фактично згорає мізинець на правій руці. Нашого Захисника б’ють по ногах та тримають у холоді, починається некроз кінцівок, тобто стрімке відмирання тканин. У тамтешній лікарні Воїнові відрізають ноги. Про нього піклується інший полонений – український бойовий медик.
За 13 днів після потрапляння у полон Івана передають українській стороні. У Воїна немає пальця на руці та обох ніг, він проходить лікування у Дніпрі та Києві.
Згодом Іван Дзюба потрапляє у Центр НЕЗЛАМНІ. Воїна протезують, він вчиться ходити. Сьогодні, 24 липня, у Центрі розповіли, завдяки щоденним заняттям із фізичним терапевтом Іван ходить уже без милиць.
Ба більше, за можливості, допомагає пересуватися іншим НЕЗЛАМНИМ хлопцям, які ще на кріслі колісному. Після завершення реабілітації Іван хоче повернутися у стрій.
