Роман Пасинюк – український Воїн, який загинув, захищаючи Україну від росії. Він – один із тисяч українців та українок, яким ми зобов’язані життям і найменше, що ми можемо для них зробити, – продовжувати нашу спільну боротьбу та не забувати якою ціною… Світлій пам’яті Оборонця ми підготували цей матеріал, за підтримки благодійного фонду “Family-UA”.
У селі Городище , що на Шепетівщині, 13 листопада зі скорботою та болем в останню земну дорогу провели земляка-воїна Романа Пасинюка. Життя гранатометника однієї з бригад ЗСУ обірвалося в лютому, в бою на Авдіївському напрямку.
- Пасинюк Роман Валерійович народився 27 січня 1989 року в Шепетівці. Дитинство та юнацькі роки провів у селі Городище, де проживали батьки. Там навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком, – зазначили у Судилківській сільській раді.
Коли Романові виповнилося 11 років, померла мама, через два роки пішов із життя батько. Опікувалася ним рідна сестра по батьковій лінії.
- Через такі трагічні обставини у підлітковому житті хлопчина, здавалося, подорослішав на ціле життя. Після закінчення школи він розпочав свою трудову діяльність: працював на цукрозаводі у місті Тернополі, у ТОВ “АГРО-ОРМС” у Шепетівці. Був працелюбним, колеги дуже позитивно відгукувалися про нього, – розповіли земляки.
На військову службу чоловіка призвали у вересні 2023 року. Для його сестри, яка в травні того ж року в страшній війні втратила сина, було нестерпно боляче сприйняти звістку про мобілізацію Романа.
- Вона щоденно молилася, щоб він повернувся з полів битви живим та неушкодженим. Не судилося… Вірний військовій присязі син України, патріот рідної землі, за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя, –додають місцеві мешканці.
Роман Пасинюк служив гранатометником механізованого батальйону однієї з військових частин, захищав рідну землю на сході України. Загинув 12 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка Донецької області.
- Лише через дев’ять місяців, минулої середи, рідні та громада змогли гідно попрощатися із воїном. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими, представники духовенства, місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто його знав. Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу живим коридором шани. Поховали його в рідному селі Городище з усіма військовими почестями, – зазначили у сільській раді.
- Плакали всі, бо болить, плакала й осіння природа, дощем і першим снігом встеляючи останню земну дорогу Героя… Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою пам’яттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу перемогу! – підкреслили в громаді.
