“З перших днів війни Олег мужньо і сміливо боронив рідну землю, домівку, кожного з нас”, – розповідають про земляка у Антонінській громаді. 9 травня 2024 року у засвіти провели військового Олега Тищука. Захисникові було 55 років.
Цей текст з циклу “Герої поруч з нами”, що редакція реалізує за підтримки благодійного фонду “Family.UA”, ми присвячуємо пам’яті нашого земляка.
Олег Тищук народився 30 березня 1969 року у Шепетівці. Коли він був ще дитиною, родина переїхала до Антонін. Там хлопець і здобув шкільну освіту.
Змалку звик допомагати по господарству батькам, був працьовитим та слухняним підлітком. Після закінчення Антонінської школи I-III ступенів пішов працювати у колгосп різноробочим, звідки був призваний до лав радянської армії. Службу проходив в с. Липники Пустомитівського району Львівської області. Після звільнення у запас пішов знову працювати до колгоспу.
З початку 1992 року Олег Станіславович працював заступником директора з господарської роботи Антонінської спеціальної школи. Земляки кажуть: був сумлінним та відповідальним працівником.
Він умів приймати швидкі та мудрі рішення, знаходити вихід з будь – якої складної ситуації. Для працівників школи був не лише керівником, але й добрим, порядним товаришем.
Того ж року він одружується, згодом у пари народжеється син Сергій.
Олег був цілеспрямованим, розумним, щирим, добрим, мав почуття гумору, любив свого сина і дружину, цінував і оберігав свою сім’ю. Поважав своїх батьків, сестру. Олег був глибоко віруючою людиною. Любов до Бога йому привила бабуся по батьковій лінії.
Життя Тищуків, як тисяч інших українських сімей, змінює повномасштабна війна. 26 лютого 2022 року батько родини стає на захист рідної країни. Пішов добровольцем.
Після проходження навчання на Яворівському полігоні був відправлений на нульові позиції під Бахмут, Лиман. Олег був старшим стрільцем – оператором 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини А 0296. За період служби отримав грамоти та відзнаку «За сумлінну службу».
Олег Тищук загинув на Луганщині, 2 травня 2024 року поблизу с. Діброва Сєвєродонецького району. Нашому землякові було 55 років. У нього залишилась родина – дружина та син, батьки, сестра.
Військового поховали у Антонінах, а його ім’я – закарбоване на Стелі пам’яті та у серцях близьких і земляків.
Справжній патріот, вірний Захисник України. Таким він назавжди залишиться у пам’яті односельчан, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
За матеріалами: Суспільне Хмельницький та Антоніської селищної ради
