Присвячуємо цю статтю із циклу «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA. Це історії про наших Захисників — тих, хто жив поруч із нами, працював, виховував дітей, будував майбутнє, а у найважчий для країни час став її щитом.
Ще одна болюча втрата чорним смутком огорнула Ізяславщину. Знову прийшла звістка, яку неможливо прийняти серцем. Звістка, що стискає груди невимовним болем і залишає після себе безмежну порожнечу. Війна безжально забирає тих, хто був опорою для рідних, гордістю для громади та щитом для всієї України.
25 лютого 2026 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання, загинув старший сержант поліції Микола Матвєєв на псевдо Армор — Боєць штурмового полку «Сафарі» бригади «Лють».
Унаслідок влучання ворожого FPV-дрона Микола отримав смертельне поранення. Евакуювати та повернути його додому Побратими змогли лише через більше, ніж два місяці.
Життя Миколи Матвєєва обірвалося на передовій боротьби за свободу та незалежність України — там, де щодня вирішується доля нашого народу, де мужність вимірюється не словами, а готовністю стояти до останнього.
Микола народився 20 грудня 1985 року в селі Поліське Ізяславського району. Свій шлях у службі він розпочав у 2012 році з посади інспектора патрульної служби Ізяславського районного відділу УМВС України в Хмельницькій області. Згодом працював у секторі реагування патрульної поліції в рідному Ізяславі.
У 2025 році Микола долучився до батальйону спеціальних операцій «Еней», де продовжив службу вже у складі бойового підрозділу. Пізніше вступив до лав батальйону «Еней» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють».
Він був із тих людей, чия сила — у вірності та честі. Не шукав легких шляхів, не відступав перед небезпекою і не залишався осторонь у найтяжчі для України часи. Його вибір стати на захист Батьківщини був усвідомленим і мужнім. До останнього подиху він залишався відданим присязі, Побратимам та Україні.
Побратими пам’ятають Миколу як спокійного, відповідального та надійного Воїна — з тих, хто не говорив зайвого, а мовчки робив свою роботу до кінця.
«Він був людиною слова і честі. Завжди спокійний, завжди зібраний. На таких тримаються підрозділи», — згадують Побратими.
«Для родини він був цілим світом. Турботливий батько, люблячий чоловік, надійний син. Його дуже любили люди», — кажуть знайомі родини.
Смерть Захисника — це невимовний біль для рідних, близьких, друзів і всієї громади. Це ще одна кривава рана на серці України, яка щодня платить страшну ціну за свою свободу. Кожен полеглий Воїн — це чиєсь життя, чиїсь мрії, любов, нездійснені плани та цілий світ, який війна безжально забрала.
8 травня в місті Ізяслав на центральному майдані земляки зібралися, аби провести загиблого Героя в останню дорогу — рідні, друзі, колеги, бойові товариші та мешканці громади.
«Сьогодні Ізяславщина схиляє голови перед пам’яттю Воїна Світла, який віддав найдорожче — власне життя — заради майбутнього українських дітей та миру на рідній землі», — говорять у громаді.
Поховали Миколу Матвєєва на Алеї почесних поховань міста Ізяслав.
У Захисника залишилися дружина, двоє діток і батько.
«Жодні слова не здатні полегшити біль цієї втрати. Але пам’ять про нього житиме у серцях людей, у вдячності громади та у тиші рідних вулиць, за спокій яких він віддав своє життя».
Сьогодні Ізяславщина у скорботі схиляє голови перед пам’яттю Воїна Світла. Перед Оборонцем, який віддав найдорожче — власне життя — заради майбутнього України.
Світла пам’ять про Миколу Матвєєва житиме вічно: у серцях, у молитвах, у спогадах рідних і Побратимів.
Фото: Національна поліція України
Герої не вмирають, поки про них пам’ятає нація.
Вічна памʼять та слава Герою!
