Практично в кожній громаді Шепетівського району тривають заходи, спрямовані на вшанування жертв Голокосту.
З давньогрецької “голокост” буквально означає “всеспалення”. Цим терміном описується геноцид євреїв, що тривав у роки Другої світової.
Гітлерівська політика передбачала “новий порядок”, згідно з яким євреям необхідно було реєструватись за місцем свого проживання та носити на спині та грудях ліворуч жовту шестикутну зірку.
Людям забороняли користуватись тротуарами, авто, перебувати у громадських місцях, відвідувати школи. Все майно єврейської громади підлягало конфіскації.
Врешті, усіх дітей, чоловіків, жінок та літніх євреїв вивозили у, так звані, гетто. Усього в області таких “ізоляцій” налічувалось 27. У Північному регіоні Поділля єврейські гетто знаходились в Ізяславі, Берездові, Ганнополі, Шепетівці, Полонному, Понінці, Ляхівцях (зараз Білогір’я) та інших містечках краю.
Точної кількісті загиблих під час Голокосту немає, адже фашисти розстрілювали людей у лісах, селах та палили документи. Як свідчать очевидці та історики, у нашому регіоні кількість смертей вимірювалась тисячами.
- Напередодні війни в Полонському районі Хмельницької області,
наприклад, проживало майже 10 тис. євреїв. 1 вересня 1941 р. у привокзальному лісі фашисти розстріляли 4 тис. євреїв. Восени 1941 р. біля містечка Понінка кати вбили 2400 євреїв, 25 червня 1945 р. було страчено 1270 заручників єврейського гетто, –розповідає кандидат історичних наук, доцент, директор Державного архіву Хмельницької області Петро Слободянюк.
На Білогірщині розстріляли 3400 євреїв з Ляховець, Ямполя і Корниці. У Славутському районі винищили 2720 осіб. На Ізяславщині загинули понад тисяча євреїв та єврейок. У Шепетівці кількість загиблих – понад 6 тисяч.
